Розділ 7. Визначення інтегральної оцінки «безпека-небезпека», вибір стратегії забезпечення екологічної безпеки регіону.

7.1 Визначення інтегрального стану «безпеки-небезпеки» регіону

Однією із найважливіших передумов ефективності механізму забезпечення екологічної безпеки регіону є вибір стратегічного курсу, який спрямований на досягнення генеральної мети — забезпечення та довго­термінову підтримку екологічної безпеки регіону.

Пошук шляхів фор­мування такого стратегічного курсу, на наш погляд, пов’язаний із фор­муванням «стратегічного набору» забезпечення екологічної безпеки регіону як переліку взаємопов'язаних стратегій досягнення екологічно безпечного розвитку регіону. Стратегія екологічної безпеки, в свою чер­гу, є філософією, довгостроковим курсом, спрямованим на досягнення мети та цілей регіону (в екологічній царині), а саме забезпечення та га­рантування екологічної безпеки системи «довкілля—населення-економіка» регіону.

Необхідність формування та вибору стратегії забезпечення еко­логічної безпеки регіону детермінується реаліями сьогодення. Адже відсутність на загальнодержавному та регіональному рівнях виваженого стратегічного курсу забезпечення екологічної безпеки, спрямованого на запобігання виникненню дестабілізуючих екологічну рівновагу чин- ників, стимулювання екологічно безпечного розвитку системи «довкілля—населення—економіка», обумовили хаотичність, не­послідовність, неефективність екологічної політики та призвели до виникнення екологічно загрозливого і небезпечного стану практично в усіх регіонах країни.

Свідченням цього є і належне врахування еко­логічних (природно-ресурсних) обмежень при плануванні соціально- економічного розвитку регіону, фундамент чого закладено існуючою нормативно-правовою базою щодо формування регіональних стратегій розвитку.

Часткові та загальний інтегральний показник ми пропонуємо розра­хувати, застосувавши метод дослідження багатовимірних об'єктів, а саме один з методів таксономічного аналізу, який буде полягати у розрахунку таксономічного показника рівня екологічної «безпеки-небезпеки» регіону. За своїм змістом він є синтетичною величиною, рівнодією всіх ознак, що дозволяє впорядкувати елементи певної сукуп­ності за відстанню до певної визначеної у просторі точки, що є еталоном розвитку.

Таблиця 7.1.

Інтегральний рівень екологічної безпеки

Інтегральний рівень безпеки	Ресурсний блок	Біоцентричний блок	Антропоцентричний блок	Інтегральний рівень безпеки	Рейтинг
Великоберезнянський	0,62	0,93	0,63	0,71	2
Перечинський	0,87	0,96	0,74	0,84	1
Мукачівський	0,49	0,95	0,81	0,70	3
Берегівський	0,35	0,98	0,67	0,60	4

Як бачимо з таблиці 7.1, райони Закарпатської області знаходиться в двох станах: в екологічно-безпечному стані – Великоберезнянський, Перечинський та Мукачівський райони, в стані ризику – Берегівський район.

Побудуємо графіки (рис. 7.1, 7.2) для кращого відображення ситуації в Закарпатській області.

Рис. 7.1. Інтегральний рівень екологічної безпеки

Рис. 7.2. Інтегральний рівень безпеки-небезпеки регіонів

Розрахувавши інтегральний рівень екологічної безпеки Закарпатської області дійшли до таких результатів:

Три райони області характеризуються рівнем екологічної безпеки, а саме: Великоберезнянський, Перечинський та Мукачівський райони.

До зони ризику в області потрапив 1 район Берегівський. В районі спостерігаються відносно низькі показники лісистості, висока сільськогосподарська освоєність території та розораність території.