14.Класифікація конкурентних переваг

Конкурентні переваги – це наявність у підприємства певних ресурсів, властивостей, які роблять його більш конкурентоспроможним в порівнянні з іншими підприємствами, що функціонують/ можуть функціонувати в тій самій сфері.

 М. Портер поділяє конкурентні переваги на 5 видів :

• нові технології· 

• нові запити покупців чи ті запити, що змінилися.

• поява нового сегмента галузі, як правило, за рахунок освоєння нової продукції·

• зміна вартості чи наявності компонентів виробництва.

•  зміна  державногорегулювання  в   таких   сферах,  як   стандарти, охорона навколишнього середовища і т.п.

Серед основних характеристик конкурентної переваги можна виділити:

• відносність (може бути оцінена лише шляхом порівняння характерис­тик, які впливають на ефективність продаж);

• прив'язаність до конкретних ринкових умов і причин (товар, який має переваги в ціні на одному географічному ринку, може не мати цієї переваги наіншому);

• залежність від впливу багатьох різнорідних неконтрольованих чинників(наприклад, сучасна технологія сприяє створенню переваг у сфері дизайну, якості, але може погіршувати параметри собівартості виробу внаслідок високих витрат на придбання)

В основі конкурентних переваг лежать ресурси фірми – технічні, технологічні, кадрові, фінансові, інформаційні, просторові, управлінські, організаційні тощо. Але конкурентні переваги – це не просто наявність цих

ресурсів, це, перш за все, ефективне використання всіх видів ресурсів, їх вдала

комбінація.

        Щоб бути конкурентоздатним на ринку, підприємство повинно володіти унікальними конкурентними перевагами. Це так звані переваги стратегічного рівня. Завдяки перевагам у наявних ресурсах чи перевагам, що забезпечують операційну ефективність можна досягти лише тимчасового результату, в сучасних умовах цього не достатньо. Тому важливим напрямком формування конкурентних переваг є розробка фірмою ефективної стратегії розвитку, яка базуватиметься на унікальному позиціонуванні компанії, орієнтації на унікальні види діяльності. Саме це дасть змогу забезпечити довгострокові конкурентні переваги.

15. Сутність space-аналізу

Метод SPACE-аналізу застосовують на основі багатокритеріального підходу, який дозволяє здійснювати ідентифікацію, пошук репрезентативної вибірки характеристик, їх об’єднання у групи, присвоєння їм конкретних оцінок (вагових коефіцієнтів) у межах присвоєної шкали.

У SPACE-аналізі виокремлюють чотири групи системних критеріїв оцінювання організації:

• економічний потенціал (або «фінансова сила»);показники нормою прибутковості; виробничими витратами; рентабельністю вкладеного капіталу;

• конкурентні переваги; кількість та основні характеристики конкурентів, рівень конкуренції;

• привабливість виду економічної діяльності (бізнес-напряму)- загальну привабливість галузі тощо.

• стабільність середовища (зовнішні умови бізнесу) темпи зростання (занепаду) економіки країни; вплив іноземного капіталу на розвиток виду економічної діяльності; вплив науково-технічного прогресу тощо. Кожен із критеріїв складається з певного переліку факторів,що знаходять вираз у відповідних показниках.

Кожному з обраних критеріїв у межах однієї групи виставляється експертом оцінка за обраною шкалою. Це може бути 10-ти або 5-ти бальна шкала. «Вага» визначає значущість кожного критерію щодо всієї сукупності критеріїв та міститься в діапазоні від 0 до 1, сума значень при цьому має становити 1.

Після обчислення значень оцінок за кожним критерієм (оцінка перемножується на «вагу»), визначається сумарна оцінка за кожною групою. Отримані результати розрахунків наносяться на прямокутну систему координат. У результаті утворюється вектор, що вказує на наявний чи доступний у перспективі тип стратегії.