- •1.Основні етапи переходу до стратегічного управління.
- •2.Поняття та особливості стратегічного управління.
- •3.Порівняння оперативного та стратегічного управління.
- •4.Характеристика концепції стратегічного управління.
- •5.Сутність та концепції підприємства.
- •6.Суть стратегічного мислення.Стратегічний рівень підприємства.
- •7.Основні підходи до розуміння середовища господарської організації.
- •8.Зовнішнє середовище організації. Методи аналізу зовнішнього середовища організації.
- •9.Проміжне середовище (середовище завдань) організації.
- •10.Внутрішнє середовище організації.
- •11. Сутність категорії «конкурентоспроможність»
- •12. Конкурентоспроможність продукції
- •14.Класифікація конкурентних переваг
- •15. Сутність space-аналізу
- •16. Стратегічні групи конкурентів.
- •17. Складання стратегічного балансу та сутність swot-аналізу
- •18. Основні методи прогнозування, що використовуються у системі стратегічного управління:
- •19.Методи сценарного прогнозування
- •20.Цільовий підхід в управлінні.
- •21.Стратегічне управління як реалізація цільового підходу.
- •22.Основні підходи (варіанти побудови) до стратегічного управління.
- •23. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні
- •24. Місія, генеральна мета підприємства
- •25. Класифікація цілей. Дерево цілей.
- •1.Основні етапи переходу до стратегічного управління.
- •2.Поняття та особливості стратегічного управління.
- •3.Порівняння оперативного та стратегічного управління.
6.Суть стратегічного мислення.Стратегічний рівень підприємства.
Мислення — узагальнене та опосередковане пізнання світу у процесі практичної та теоретичної діяльності індивіда, засіб творчості особистості.Основною характеристикою стратегічного мислення є усвідомлення мети розвитку підприємства та способів її досягнення.
Стратегічний рівень підприємства (організації) — це рівень його готовності до ефективних дій у середовищі його функціонування завдяки розробці та реалізації обґрунтованих стратегічних рішень, що враховують можливості та обмеження розвитку цього підприємства.
Стратегічний рівень підприємства можна визначити на підставі таких відомостей1:
Якими є рівень знань і наявний обсяг інформації про ситуацію, що склалася в економіці,
Відповідає чи ні наявний стан підприємства вимогам розвитку в середовищі, що склалося.
Як розробляється стратегія підприємства, за допомогою яких методів.
Чи сформульовано загальну, цілісну стратегію підприємства.
Чи готові до стратегічних перетворень працівники підприємства.
Як роз’яснюватимуться стратегічні дії підприємства клієнтам, партнерам,
Як побудовано систему мотивації стратегічної діяльності.
7.Основні підходи до розуміння середовища господарської організації.
Стратегічного управління базується на двох основних засадах — аналізі ситуації в зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства у взаємозв’язку та взаємозумовленості.
Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об’єкта дослідження, виявлення особли- востей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку.
Виокремлюють підходи до опису структури зовнішнього середовища організації, розглянувши дві основні концепції: неієрархічну та ієрархічну, які втілено у відповідних моделях. Клас неієрархічних моделей базується на ідеї про наявність кількох пов’язаних між собою і не підпорядкованих один одному елементів, розміщених поза підприємством (організацією). На ієрархічному підході до побудови моделі зовнішнього середовища наполягав і Л. Буржуа Він поширив цей підхід і всередину підприємства (відокремив «верхній» і «низовий» рівні у внутрішньому середовищі) і довів необхідність існування і цілеспрямованої побудови так званої «ієрархії корпоративних стратегій», які здійснюють зв’язок окремих груп усередині підприємства з відповідними елементами зовнішнього середовища.
Усі сучасні автори розрізняють:
Зовнішнє середовище — це сукупність факторів, що формують довгострокову прибутковість (збитковість) організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.
Проміжне середовище — це сукупність факторів, що формують довгострокову прибутковість (збитковість) організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікацій
Внутрішнє середовище організації — це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість (збитковість) і перебувають під безпосереднім контролем власників, керівників та персоналу організації.