- •1. Поняття сім’ї в соціології та праві.
- •2. Предмет сімейного права. Особливості суспільних відносин, що регулюються сімейним правом.
- •3. Суб’єкти сімейних правовідносин. - Мєри
- •4. Місце сімейного права в системі галузей права України.
- •5. Поняття та ознаки шлюбу.
- •6. Умови вступу до шлюбу та перешкоди до його укладення шлюбу.
- •7. Поняття та правова природа недійсності шлюбу.
- •8. Підстави недійсності шлюбу. Абсолютна та відносна недійсність шлюбу.
- •1) Шлюб, який є недійсним:
- •2) Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду:
- •3) Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду:
- •9. Правові наслідки недійсності шлюбу та їх види.
- •10. Визнання шлюбу неукладеним.
- •11. Поняття та підстави припинення шлюбу.
- •12. Розірвання шлюбу в судовому порядку. Ст.. 109-116 ск
- •13. Розірвання шлюбу в адміністративному порядку.
- •14. Момент припинення шлюбу. Правове значення реєстрації розірвання шлюбу.
- •15. Правові наслідки припинення шлюбу особистого немайнового та майнового характеру.
13. Розірвання шлюбу в адміністративному порядку.
1) Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою обох із подружжя здійснюється за наявності двох підстав:
- якщо подружжя виявило взаємну згоду на розірвання шлюбу;
- якщо подружжя не має дітей. Оскільки відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, то ч. 1 ст. 106 СК України закріплює, по суті, право на розірвання шлюбу в органах РАЦСу дружини і чоловіка, які не мають як малолітніх, так і неповнолітніх дітей.
Взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу виражається в їх спільній письмовій заяві до РАЦСу (на спеціальному бланку). Якщо один із подружжя через поважні причини не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до РАЦСу, таку заяву, нотаріально засвідчену, може надати другий із подружжя.
Обов’язковою умовою є і відсутність неповнолітніх дітей, інакше шлюб має бути розірваний тільки у суді. Якщо ж у іншого із подружжя є неповнолітня дитина від першого шлюбу, яка не усиновлена її теперішнім чоловіком, то для розірвання шлюбу в органах РАЦСу перешкод немає. Якщо у подружжя є усиновлена неповнолітня дитина, то таке подружжя не має права розірвати шлюб в органах РАЦСу.
Спори про поділ спільного майна подружжя, виплаті засобів на утримання непрацездатному подружжю, а також спори про дітей, які виникають між подружжям, один з яких судом визнаний недієздатним або засуджений за вчинення злочину до позбавлення свободи на строк більше трьох років, розглядаються в судовому порядку незалежно від розірвання шлюбу в органах РАЦС. Такі спори можуть бути вирішені судом в будь-який час, як у період шлюбу, так і після його розірвання за позовом одного з подружжя або опікуна недієздатного подружжя. Лише стосовно поділу спільного майна подружжя законом встановлений трирічний строк позовної давності (ч. 2 ст. 72 СК України).
Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, проводиться в державних органах РАЦСу за місцем проживання одного з них на підставі спільної заяви, в якій обидва мають підтвердити свою взаємну згоду на розірвання шлюбу і відсутність у них дітей до 18- річного віку. Якщо один із подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органах РАЦСу або якщо місце проживання другого подружжя невідоме, питання про припинення шлюбу розглядається судом. Постанова про розірвання шлюбу має бути винесена органом РАЦСу через один місяць від дня подання заяви про розірвання шлюбу.
Уразі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу (ст. 114 СК України).
2) Розірвання шлюбу органом РАЦСу за заявою одного із подружжя (ст. 170 СК України) можливе у таких випадках:
- якщо другий із подружжя визнаний безвісти пропалим;
- якщо другий із подружжя визнаний недієздатним;
- якщо другий із подружжя засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі настрок не менше як три роки.
Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Особа, засуджена до позбавлення волі, не має права подати заяву про розірвання шлюбу відповідно до ч. З ст. 107 СК України. Вона може це зробити на загальних підставах.
Відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2007 р. № 1154/5), якщо один із подружжя визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім, недієздатним унаслідок душевної хвороби чи недоумства, засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі настрок не менше трьох років, то реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання другого із подружжя. До цієї заяви додаються копія або виписка з рішення суду про визнання другого із подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним унаслідок душевної хвороби чи недоумства, або копія чи виписка з вироку суду про засудження його до позбавлення волі на строк не менше трьох років, яка подається ініціатором розірвання шлюбу. На підставі пред’явлених документів відділом РАЦСу реєструється розірвання шлюбу. Про проведену реєстрацію розірвання шлюбу в десятиденний термін повідомляється засуджений.
Якщо реєстрація розірвання шлюбу була проведена за відсутності одного із подружжя, то відмітка про розлучення в його паспорті або паспортному документі робиться при врученні йому свідоцтва про розірвання шлюбу тим відділом РАЦС, який видає свідоцтво, із зазначенням фактичного місця та дати реєстрації розірвання шлюбу.
