14. Момент припинення шлюбу. Правове значення реєстрації розірвання шлюбу.

Шлюб, який розірваний в органах реєстрації актів цивільного стану, припиняється від дня державної реєстрації розірвання шлюбу в книзі реєстрації актів цивільного стану, а при розірванні шлюбу в суді - від дня вступу рішення суду в законну силу. 

Розірвання шлюбу в суді підлягає державній реєстрації в порядку, установленому для державної реєстрації актів цивільного стану.

Чоловік і дружина не вправі вступити в новий шлюб до одержання свідоцтва про розірвання шлюбу в РАЦСі за місцем проживання кожного з них. 

Встановлення моменту припинення шлюбу при його розірванні має важливе правове значення, тому що саме із цього часу між подружжям припиняються на майбутнє  (за винятком випадків, передбачених законом) всі особисті й майнові правовідносини, що виникли від дня державної реєстрації укладення шлюбу в органі РАЦСу й існуючі між подружжям під час шлюбу. При цьому одні правовідносини припиняються відразу після розлучення, інші можуть бути збережені або за бажанням подружнього (наприклад, збереження шлюбного прізвища; виплата компенсації іншому із подружжя за розірвання шлюбу з ініціативи іншого із подружжя відповідно до шлюбного договору), або в силу прямого встановлення закону. Так, у силу закону після розірвання шлюбу особа має право на утримання,  якщо вона  стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної  допомоги  і якщо   її   колишній   чоловік,   колишня  дружина  може  надавати матеріальну допомогу.

 Збереження шлюбного прізвища залежить від волі подружнього, що прийняв прізвище іншого із подружжя при укладенні шлюбу. 

Із припиненням шлюбу перестає діяти законний режим майна чоловіка і дружини, тобто режим їхньої спільної сумісної власності, але за умови, що чоловік і дружина розділили спільно нажите в шлюбі майно. Якщо чоловік і дружина не розділили спільне майно, то й після розлучення воно продовжує залишатися спільним з відповідним правовим режимом, тому що було нажито під час шлюбу. Саме по собі розлучення без розподілу майна не може перетворити спільну сумісну власність чоловіка і дружини в часткову або в роздільну власність. До вимог розлученого чоловіка і жінки про розподіл спільного майна застосовується трирічний строк позовної давності. Перебіг трирічного строку позовної давності по цих вимогах починається від дня, коли розлучений подружній довідався або повинен був довідатися про порушення його права на спільне майно (наприклад, інший із подружжя продає спільне майно без його згоди). У зв'язку із розірванням шлюбу не може діяти презумпція згоди іншого із подружжя на здійснення правочину за розпорядженням спільним майном іншим подружнім. Для здійснення одним із розлучених чоловіком і жінкою правочину для розпорядження спільним майном потрібна ясно виражена згода іншого власника майна, тобто розлученого чоловіка чи жінки. 

З розірванням шлюбу подружжям втрачаються й інші права, передбачені іншими галузями права: право на одержання спадщини за законом після смерті колишнього чоловіка, дружини; право на пенсійне забезпечення у зв'язку із втратою чоловіка, дружини по встановленим законом підставам і ін. Однак розірвання шлюбу, що припиняє правовідносини між подружжям, не спричиняє   припинення правовідносин між батьками й дітьми. 

Шлюб, що розривається в органах РАЦСу, вважається припиненим від дня державної реєстрації розірвання шлюбу в книзі реєстрації актів громадянського стану. Підставами для державної реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦСу є: спільна заява чоловіка й дружини, заява одного із подружжя, якщо інший із подружжя визнаний судом безвісно відсутнім, недієздатним або засуджений до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

При розірванні шлюбу в судовому порядку він припиняється від дня вступу рішення суду в законну силу. Рішення суду, якщо воно не було оскаржено, набуває законної сили  після закінчення строку на апеляційне або касаційне оскарження.

Положення Сімейного Кодексу про момент припинення шлюбу при його розірванні в судовому порядку є принципово новими в сімейному законодавстві. Шлюб, розірваний у судовому порядку до 01.01.2004року, вважається припиненим від дня державної реєстрації розірвання шлюбу (тобто рішення суду про розірвання шлюбу) у книзі реєстрації актів цивільного стану за заявою як обох чоловіка і дружини, так і одного з них. Державна реєстрація розірвання шлюбу в цьому випадку може здійснюватися в будь-який час незалежно від строку, що минув після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, у зв'язку з тим, що законодавством не встановлено обов'язок розлученого чоловіка і дружини зареєструвати рішення суду про розлучення в органах РАЦСу в певний строк. 

Що стосується шлюбу, розірваного в органі РАЦСу, то він вважається припиненим від дня державної реєстрації розірвання шлюбу в книзі реєстрації актів цивільного стану незалежно від того, коли був розірваний шлюб - до 01.01.2004 року або після цієї дати.

Державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду про розірвання шлюбу здійснюється органами РАЦСу по місцю державної реєстрації укладення шлюбу або за місцем проживання колишнього чоловіка чи дружини (кожного з них) на підставі рішення суду й заяви як обох, так і одного із подружжя. Заява про державну реєстрацію розірвання шлюбу повинна бути зроблена у письмовій формі. Одночасно із заявою про державну реєстрацію розірвання шлюбу в орган РАЦСу повинно бути представлене рішення суду (витяг зі рішення суду) про розірвання шлюбу і пред'явлені документи, що посвідчують особистості колишнього чоловіка і дружини (одного з них), а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита, свідоцтво про шлюб.