8.2. Основні типи вимірювань у педагогічних дослідженнях.

У широкому розумінні вимірювання – це приписування (при-своєння) чисел об’єктом відповідно певних правил. Ці правила мають встановлювати відповідність між властивостями педагогічних об’єктів і деякими властивостями чисел. Кожне таке правило спричинює тип вимірювання – свою шкалу вимірювання. Існує чотири основні види шкал вимірювання: шкала найменувань; порядкова (рангова) шкала; інтервальна шкала; шкала відношень. Вимірювання за допомогою шкали найменувань і порядкової (рангової) шкали вважаються якіс-ними, а при використанні інтервальної шкали чи шкали відношень – кількісними.

Розглянемо кожну із зазначених шкал.

Шкала найменувань. Не дивлячись на те, що її часто називають «слабкою», «примітивною», вимірювання за цією шкалою можуть використовуватися для перевірки статистичних гіпотез, вирахування показників кореляції якісних ознак тощо. Побудова шкали досить проста: встановлюється критерій, який дозволяє розподілити дослі-джувані об’єкти на декілька класів, причому, кожний об’єкт має по-трапити лише в один клас. Об’єктам, які потрапили в один і той самий клас, приписується якесь число. Об’єктам другого класу приписується інше число. Виконується умова: якщо декільком об’єктам приписано одне й те саме число, то ці об’єкти рівні за станом величини, що вимірюється. І навпаки, вони різні, якщо їм приписано різні числа.

Приклад. У студентській групі (25 осіб) 1-го курсу було проведено дослідження щодо умінь студентів працювати на комп’ютері. Крім того, ставилося завдання: виявити, чи є різниця між сільськими та міськими дітьми у їх підготовленості щодо роботи на комп’ютері.

У наведеному прикладі студентів можна розподілити за двома ознаками: випускник міської чи сільської загальноосвітньої школи і вміння роботи на комп’ютері. У стані кожної ознаки виділяємо по дві градації: випускник міської загальноосвітньої школи; випускник сільсь-кої загальноосвітньої школи; першокурсник уміє працювати на ком-п’ютері (на рівні користувача); першокурсник не вміє працювати на комп’ютері (на рівні користувача).

Із урахуванням зазначених градацій студентська група розподі-ляється на чотири класи: випускники міської загальноосвітньої школи, які вміють працювати на комп’ютері на рівні користувача; випуск-ники міської загальноосвітньої школи, які не вміють працювати на комп’ютері; випускники сільської загальноосвітньої школи, які вміють працювати на комп’ютері на рівні користувача; випускники сільської загальноосвітньої школи, які не вміють працювати на комп’ютері.

Далі об’єктам першого класу присвоїмо, наприклад, число 1; об’єктам другого, третього і четвертого класів, відповідно, числа 2, 3 і 4. Ці числа, фактично, є ярликами, – їх можна замінити будь-якими символами, тому якісна обробка експериментальних даних проводиться не з самими числами, а з їх кількісними показниками.

Порядкова (рангова) шкала. У педагогічних експериментах дос-лідникам часто треба вимірювати рівень навченості студентів, пізна-вальних інтересів, сформованості якихось якостей, встановлювати між об’єктами відношення переваг чи рівності. Для цього слід мати критерій, який дозволяє розташувати студентів за ступенем збільшення (зменшення) властивості, що вимірюється. Природно, такі операції проводяться у тому випадку, коли неможливо визначити на скільки рівних одиниць за станом ознаки один об’єкт відрізняється від другого.

Приклад.

Згідно з програмою дослідження визначено такі завдання екс-периментальної роботи:

• сформувати експериментальні й контрольні групи як випадкові і незалежні вибіркові підмножини;

• запровадити методику активізації навчання на експеримен-тальному масиві студентів при вивченні предметів з механізації сіль-ськогосподарського виробництва.

Експериментальні й контрольні групи визначалися методом попарного відбору. Зокрема, за ознакою «успішність» дещо нижчим виявився середній бал за результатами попередніх сесій у рупах М-47; М-46; (Ніжинський агротехнічний інститут) та групах М-941 та М-943 (Таращанський агротехнічний коледж). У перетворюючому експери-менті ці групи були експериментальними.

За критерій було обрано параметр «рівень оволодіння студентами професійними знаннями, уміннями і навичками». Відповідно характе-ристичним ознакам рівнів сформованості професійних знань, умінь і навичок було розроблено три типи контрольних завдань. Перший рівень (репродуктивний) – цей рівень свідчить про те, що студенти оволоділи фактичним матеріалом: вони повинні із декількох схожих явищ визначати необхідні. Рівень вважався засвоєним, якщо студент міг набрати 70% можливих за тестом балів. При цьому виставлялися такі оцінки (за В. Безпальком): якщо коефіцієнт засвоєння (відношення кількості набраних балів до можливих за тестом) від 0 до 0,69 – незадовільно; від 0,70 до 0,80 – задовільно; від 0,90 – добре; від 0,91 до 1 – відмінно.

Другий рівень (репродуктивно-продуктивний) відповідає такому ступеню оволодіння взаємопов’язаними знаннями, коли студенти не тільки репродукують зміст навчального матеріалу, а й демонструють логічний і послідовний виклад знань, вміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки, пізнавальні уміння й навички. Для оцінки оволо-діння цим рівнем підготовки використовували тестові завдання «на відповідність», які дозволяють виявити у студентів не тільки наявність знань, а й умінь їх застосовувати для визначення логічних зв’язків між об’єктами техніки та їх функціями.

Другий рівень вважався засвоєним, якщо . Оцінки виставлялися відповідно до наведеної вище методики.

Третій рівень (продуктивний) передбачає системність, обгрун-тованість знань, уміння ефективного застосування знань на практиці. Досягнення цього рівня засвідчує грунтовні вміння студентів встанов-лювати причинно-наслідкові зв’язки, володіння способами вирішення проблем, трансформування з одних предметних галузей в інші. Для оцінки оволодіння студентами продуктивним рівнем знань їм пропо-нувався набір виробничо-технологічних операцій.

Таким чином, можна констатувати, що вибірки студентів випад-кові й незалежні, а властивість, що вимірюється (сформованість про-фесійних знань, умінь і навичок) має неперервний розподіл і може бути виміряна за порядковою (ранговою) шкалою.

Аналіз результатів перетворюючого експерименту підтвердив якісні зміни у навчальних досягненнях студентів, на які впливали варіативні чинники активізації навчання. Врахування в системі цілеспрямованого формування активності пізнавальних можливостей студентів суттєво підвищувало кількість студентів, які оперували ре-продуктивно-продуктивним і продуктивним рівнями знань, що набували творчого характеру. Зіставлення показників табл. 8.6 свідчить про ефективність підготовки молодших спеціалістів з механізації сільського господарства за означеною системою активізації навчання.

Таблиця 8.6