5.4. Методи моделювання, порівняння, узагальнення
Моделювання – непрямий, опосередкований метод наукового до-слідження об’єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких неможливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосування моделі як засобу дослідження. Суть моделювання полягає в заміщенні до-сліджуваного об’єкта іншим, спеціально для цього створеним. Під моделлю розуміють уявну або матеріально реалізовану систему, котра, відображаючи чи відтворюючи об’єкт дослідження, здатна замістити його так, що вона сама стає джерелом інформації про об’єкт пізнання.
Метод моделювання передбачає постановку мети, вибір або ство-рення моделі, дослідження на моделі об’єкта пізнання, перенесення знань з моделі на оригінал завдяки суттєвій подібності і несуттєвій відмінності між ними.
В. О. Штофф сформулював такі умови моделювання:
- між моделлю і оригіналом існує відношення схожості, форма якого чітко виражена і точно зафіксована;
- модель в процесі наукового пізнання є заміщенням об’єкта вивчення;
- вивчення моделі дає змогу отримати інформацію про оригінал.
Моделювання не є самостійним методом пізнання. Його особли-вість у тому, що воно допускає застосування інших методів для отри-мання знання з моделі. Структурно моделювання можна представити у такому вигляді:
Рис. 5.1. Структура моделювання
Значні перспективи, на думку Ю. Суміна, відкриваються в науці перед системним моделюванням, яке включає дві складові. Перша – це представлення об’єкта моделі або процесу як системи з її основ-ними параметрами і характеристиками. Модель тут передбачається як сукупність взаємопов’язаних між собою елементів, яка відзначається структурною організацією і функціональним призначенням. Друга скла-дова системного моделювання полягає в тому, що системність виступає не тільки як спосіб уявлення, але і як спосіб вивчення моделі.
Метод системного моделювання має такі різновиди (Ю. Сурмін):
Атрибутивне моделювання, спрямоване на систематизацію інформації про властивості об’єктів. При цьому використовують різно-манітні класифікації, матриці, таблиці, які дають змогу систематизувати властивості об’єктів, виділити серед них головні та другорядні.
Структурне моделювання, що забезпечує представлення струк-тури об’єкта або процесу моделювання.
Організаційне моделювання, яке передбачає вивчення організації системи.
Функціональне моделювання орієнтоване на побудову і дослі-дження функцій явища, що вивчається.
Структурно-функціональне моделювання ставить перед собою за мету дослідження взаємозв’язку структури і функції об’єкта або процесу, що вивчається.
Вітальне моделювання спрямоване на уявлення і вивчення тих або інших етапів життєвого шляху системи.
Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійс-ності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження спільного, властивого об'єктам дослідження. Об'єкти чи явища можуть порівнюватись безпосередньо або опосередковано через їх зіставлення з третім об'єктом (еталоном). У першому випадку одержують якісні результати (більше-менше, вище-нижче тощо). Порів-няння об'єктів з еталоном дає можливість одержати кількісні характе-ристики. Таке порівняння називають вимірюванням.
Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:
порівнювати тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;
порівняння повинно здійснюватись за найбільш важливими, суттєвими (у плані конкретного завдання) ознаками.
Порівняння широко застосовується в історичному аналізі педаго-гічної дійсності. При цьому підбирається масив даних, який групується в історичному розрізі, для кожного етапу виокремлюються суттєві фактори й робиться висновок про наявні закономірності.
Різні об'єкти чи явища можуть порівнюватись безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з яким-небудь третім об'єктом (ета-лоном). У першому випадку, звичайно, одержують якісні результати (більше-менше, вище-нижче тощо). Порівняння об'єктів з еталоном дає можливість одержати кількісні характеристики. Таке порівняння називають вимірюванням.
За допомогою порівняння інформацію про об'єкт можна одержа-ти двома шляхами: здійснення безпосереднього порівняння (первинна інформація); опрацювання первинних даних (вторинна або похідна інформація).
Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення.
Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності. Найпростіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванні об'єктів на основі окремої, випадкової ознаки (синкретичні об'єднання). Більш складним є комплексне узагальнення, при якому група об'єктів з різними основами об'єднуються в єдине ціле. Здійснюється узагальнення шляхом абстрагування від специ-фічних і виявлення загальних ознак (властивостей, відношень тощо), притаманних певним предметам.