2.2.3 Діагностування механізмів двигуна по герметичності надпоршневого простору циліндрів двигуна.

Ці роботи роблять по компресії, витоку стисненого повітря, прориву газів у картер двигуна, вигару мастила й ін.

Діагностування по компресії. Тиск газів у циліндрі наприкінці такту стиску (компресія) залежить від зношування циліндропоршневої групи, в'язкості олива, частоти обертання колінчатого вала, герметичності клапанів і ін. Компресію перевіряють компресометром або компресографом (записуючим манометром).

Для перевірки компресії двигун прогрівають до температури охолодної рідини, рівної 80...90 *С, потім його зупиняють, повністю відкривають дросельну й повітряну заслінки карбюратора й від'єднують проведення від свіч запалювання. Очистивши й продув стисненим повітрям поглиблення біля свіч запалювання, вивертають свічі й, вставивши гумовий наконечник 2 (рис. 6.10) компресометра в отвір для свічі (карбюраторні двигуни) або форсунки (дизельні двигуни) одного із циліндрів, провертають колінчатий ваті двигуна стартером на 10... 12 обертів. Тиск відраховують по шкалі

манометра 4. Далі натискають пальцем на стрижень золотника 6 компресометра до установки стрілки манометра в нульове положення й перевіряють тиск в інших циліндрах.

Рис. 2.17. Схема перевірки компресії:

1 - головка циліндрів; 2 - гумовий наконечник; З - шланг; 4 - манометр; 5 - клапан випуску повітря; 6 – золотник

Перевіряють компресію кілька разів. Різниця показань манометра в окремих циліндрах не повинна перевищувати 0,1 Мпа для карбюраторних двигунів і 0,2 Мпа - для дизельних. Мінімально припустиму компресію залежно від ступеня стиску встановлюють заводи виготовлювачі двигунів і вказують у відповідних інструкціях для експлуатації автомобілів. Наприклад, у двигунів ЗИЛ-130 тиск у циліндрі наприкінці стиску повинне бути не нижче 0,7 Мпа; 0,76 - у двигунів ГЛЗ-53Л; З Мпа - у дизелів ЯМЗ-236 і КамАЗ-740. Основні недоліки цього методу діагностування; розряд акумуляторної батареї при провертанні колінчатого вала двигуна; незрівнянність показників компресометра при вимірі тиску в різних двигунах через неможливість одержання однакової частоти обертання; неможливість визначення безпосередньої причини низької компресії.

2.2.4 Діагностування механізмів двигуна за параметрами картерної оливи

Діагностування по параметрах картерного олива дозволяє визначити темп зношування деталей двигуна, якість роботи фільтрів, герметичність системи охолодження, а також придатність самого олива. В основу діагностування покладене те, що концентрація в оливі двигуна продуктів зношування основних деталей зберігається практично постійної при нормальному технічному стані двигуна й різко зростає перед відмовами. Діагноз ставлять, зіставляючи отримані результати аналізу олива (при справно працюючих масляних і повітряних фільтрах і нормальному стані олива) із граничними показниками й попередніми результатами. Перевищення припустимих норм концентрації в оливі металів вказує на несправну роботу сполучених деталей, [іеревищення норми змісту кремнію - на несправність системи охолодження, а зїіижена в'язкість олива дозволяє судити про його придатність.

Для діагностування двигуна по концентрації продуктів зношування в застосовують спектральний аналіз, спалюючи рідку пробу мастила у високо температурному полум'ї вольтової дуги. Спектр реєструють за допомогою високочутливого спектрографа автоматизованої фотоелектричної установки. Пари продуктів зношування дають лінійчатий спектр, що піддається кількісному аналізу. При якісному аналізі виявляють спектральні лінії, що свідчать про присутність у оливі металів деталей, що зношуються, а при кількісному визначають інтенсивність почорніння спектральних ліній. Щільність почорніння ліній вимірюють мікрофотометром. Потім отримані результати переводять в абсолютні одиниці концентрації, використовуючи тарувальні графіки.