3.Інноваційний потенціал та інноваційні програми в туризмі

Поняття "інноваційний потенціал" має широке коло визначень, а саме:

інноваційний потенціал - це сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності ;

інноваційний потенціал підприємства являє собою сукупність інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв'язку, та умовозабезпечуючих чинників (процедур), які створюють необхідні умови для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому .

інноваційний потенціал - це міра готовності виконати завдання, які забезпечують досягнення поставленої інноваційної цілі, тобто міра готовності до реалізації інноваційного проекту або програми інноваційних перетворень і впровадження інновації . Таким чином, існують різні підходи до тлумачення цього поняття. 

4. Об єкти інноваційної діяльності в туризмі

У Законі України «Про інноваційну діяльність» поняття «інновація» трактується наступним чином: «Це новостворені (застосовані) й (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери».

У зазначеному Законі вказано, що об'єктами інноваційної діяльності є: · інноваційні програми і проекти; · нові знання та інтелектуальні продукти; · виробниче обладнання і процеси; · інфраструктура виробництва і підприємництва; · організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; · сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення; · товарна продукція; · механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Інновації в управлінні туристичним підприємством

1.Нові форми управління в туризмі: управління за контрактом, ділове партнерство, синдиціювання, корпоратизація, альянс.

Туристичне підприємство або готель може управлятися за контрактом однією з професійних компаній або бути учасником об'єднання взаємного інформування. Контракт на управління — не менш поширена форма менеджменту, ніж франчайзинг. Він укладається між власником підприємства й компанією, головний напрям діяльності якої — професійне управління підприємствами в певному сегменті ринку. У цьому разі компанія, яка перебирає управління за контрактом, не одержує жодних прав на майно підприємства й несе обмежену фінансову відповідальність. Процеси ділового партнерства зачіпають і сферу туризму. Задовольнити потреби клієнтів можна лише використовуючи ресурси багатьох компаній. Жоден виробник туристичних послуг (засоби розміщення, транспортні компанії, індустрія розваг, туристичні фірми) не в змозі поодинці надавати все різноманіття послуг, а також забезпечити комплексний розвиток центрів, які відвідують туристи. Ділове партнерство в туризмі призводить до різних форм співробітництва: - Для боротьби з конкурентами; - Об'єднання з учасниками бізнесу з інших сфер діяльності; - Створення "клубів" для спільної роботи з реалізації специфічного туристського продукту на ринках інших країн; - Для спільної перевезення туристів; - Створення франчайзингових мереж; - Впровадження інновацій. У зв'язку зі специфікою роботи на туристичних ринках стали з'являтися альянси, які добре обізнані зі специфікою окремих регіонів. У 2001 р. був заснований "Універсальний туристичний альянс" (Universal Tourism Alliance - UTA), членами якого на сьогоднішній день є вісім туристичних компаній з Болгарії, Чехії, Єгипту, Фінляндії, Греції, Італії, Мальти та Словаччини.

Синдиціювання – це одна з популярних форм фінансування готелів, яка забезпечує притік в галузь капіталів інвесторів, передбачає об’єднання великої власності з великими інвестиціями та розподіл ризику між всіма учасниками синдикату. Корпора́ція  — товариство, спілка, сукупність осіб, об’єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; назва акціонерного товариства, яке об’єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю.