- •1.Сучасний стан розвитку туризму в Україні
- •2.Розвиток міжнародного туризму
- •3.Суть та значення науково-технічних нововведень в туризмі
- •1.Теорія інноваційного розвитку радянського дослідника м.Д.Кондратьєва
- •2.Теорія інноваційних процесів американського економіста й.А.Шумпетера
- •3. Ідеї ф.Тейлора у становленні у становленні теорії інноваційного розвитку
- •1.Класифікація інновацій в туризмі за сферою застосування
- •2.Характеристика інновацій за масштабами поширення
- •3.Форми організації інноваційного процесу
- •4.Життєвий цикл інновацій
- •1.Нововведення та інноваційна діяльність
- •2.Державна інноваційна політика та інноваційна інфраструктура
- •3.Інноваційний потенціал та інноваційні програми в туризмі
- •4. Об єкти інноваційної діяльності в туризмі
- •1.Нові форми управління в туризмі: управління за контрактом, ділове партнерство, синдиціювання, корпоратизація, альянс.
- •2. Моніторинг інновацій та його особливості в туризмі
- •3.Джерела інноваційних можливостей та формування інноваційної політики.
- •1.Цілі та принципи діагностування інноваційного потенціалу туристичного підприємства
- •2.Методика діагностування інноваційного потенціалу
- •3.Динамічне моделювання туристичного бізнесу
- •4.Управління інноваціями та управління знаннями
- •1.Вплив політичної, економічної та соціальних сфер на інноваційний процес в туризмі
- •2.Регулювання інноваційної діяльності у технологічно-розвинених країнах світу
- •3.Роль Всесвітньої туристської організації в стимулюванні і поширенні інновацій
- •1.Методи та інструменти державного регулювання інноваційної діяльності
- •2.Державна підтримка і стимулювання інноваційних процесів
- •3.Система державного регулювання інноваційних процесів в Україні
- •4.Напрями інноваційної стратегії сталого розвитку туризму
1.Класифікація інновацій в туризмі за сферою застосування
Продуктові інновації – впровадження на туристський ринок нового і удосконалення існуючого турпродукту (туру, послуги)
Ресурсні інновації – використання нового виду туристичних ресурсів для організації туризму та розробки нових турів і послуг
Техніко-технологічні інновації – впровадження нової або істотно поліпшеної техніки і технології обслуговування клієнтів, просування і реалізації послуг
Організаційні інновації – впровадження більш ефективних структур управління й порядку організації діяльності фірми, нових профілів робочих місць і професійних вимог
Маркетингові інновації – виділення нових сегментів ринку, обслуговування нових груп клієнтів (виділених за географічною, соціально-демографічною, поведінковою ознаками)
2.Характеристика інновацій за масштабами поширення
За масштабами поширення інновації можуть бути світовими; національними; галузевими - служать основою для нової галузі; локальними, пов'язаними з підприємством або його окремим підрозділом.
3.Форми організації інноваційного процесу
Сукупність процесів, що відбуваються на підприємствах, можна умовно поділити на дві групи — традиційні та інноваційні. Традиційні процеси характеризують звичайне функціонування підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні.
У загальному розумінні інноваційний процес є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі й просторі в будь-якій складній виробничо-господарській системі.
У світовій практиці господарювання виділяють три базові форми організації інноваційного процесу:
• адміністративно-господарська;
• програмно-цільова;
• ініціативна.
Адміністративно-господарська форма припускає наявність науково-виробничого центру, який являє собою велику або середню корпорацію. Такі корпорації об'єднують під загальним керівництвом наукові дослідження й розробки, виробництво й збут нової продукції. За даної форми значна кількість фірм, які виконують наукові дослідження й дослідно-конструкторські розробки, функціонують безпосередньо в промисловості.
Програмно-цільова форма організації науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) має на меті вирішення проблеми науково-технологічного прориву, особливо в таких прогресивних галузях, як електроніка, біотехнологія, робототехніка тощо. Координаційна форма управління цільовими науково-технічними програмами передбачає роботу учасників програм у своїх установах, закладах, на підприємствах та узгодження їхньої діяльності із центра управління програмою. Однак більш ефективним способом реалізації вищезазначених завдань є формування нових організацій для розв'язання важливих науково-технічних проблем.
Ініціативна форма організації НДДКР передбачає фінансування, науково-технічну, консультативно-управлінську та адміністративну допомогу винахідникам, ініціативним групам, малим фірмам, які створюються для освоєння нововведень.
Важливість подібних економічних та організаційних механізмів витікає із специфіки самого інноваційного процесу, особливо на ранніх стадіях, коли ступінь ризику є високим.
Світова практика засвідчила високу ефективність ініціативної форми. Дослідження, проведені в США, показали, що малі інноваційні фірми, які спеціалізуються на створенні й випуску нової продукції, дають у 24 рази більше нововведень на кожний долар, вкладений у НДДКР, ніж великі корпорації. Великі корпорації з метою активізації інноваційного процесу створюють організаційно-економічні умови для тих працівників, які виявили себе як здібні ініціатори й здатні реалізовувати нововведення на практиці.