1.Методи та інструменти державного регулювання інноваційної діяльності

Методи державного регулювання інноваційної діяльності - прямі та опосередковані (непрямі) способи впливу органів державного управління на поведінку суб'єктів інноваційної діяльності з метою підвищення їх інтересу до створення, освоєння і поширення інновацій та реалізації на цій основі інноваційної моделі розвитку країни .

Прямі методи - методи у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектору економіки за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні та інноваційні процеси (Держконтракти, держзамовлення Субсидії, субвенції, дотації Ліцензування, квотування, контингентування;прямі витрати уряду; встановлення фіксованих цін,валютних курсів)

Непрямі методи - засоби регулювання інноваційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики, системи законодавчих актів тощо.(ставки податків, науково-технічне прогнозування, Система законів та законодавчих актів, що регламентують інноваційну діяльність суб'єктів господарювання, антимонопо-льне законодавство, патентно-ліцензійна політика).

2.Державна підтримка і стимулювання інноваційних процесів

На сучасному етапі глобальних економічних трансформацій, та за умови відкритості внутрішнього ринку, досягти конкурентоспроможності можливо лише завдяки впровадженню інновацій. З огляду на те, що вітчизняні підприємства не мають достатніх власних фінансових можливостей для впровадження новітніх технологій, питання фінансових механізмів державної підтримки інноваційних процесів є досить актуальним. Виникає нагальна необхідність у проведенні цілеспрямованої державної політики в інноваційній сфері з метою активізації наявних джерел фінансування інноваційної діяльності та пошуку альтернативних, що в підсумку має привести до докорінного оновлення наявної технологічної бази та забезпечити перехід до інноваційної моделі розвитку національної економіки.

Без сумніву, основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, що забезпечує вирішення великомасштабних науково-технічних проблем, є кошти державного бюджету. За рахунок цих коштів виконуються різноманітні цільові комплексні програми, фінансується діяльність наукових центрів і т.д.

Фінансовий механізм державної підтримки інноваційних процесів передбачає використання бюджетних коштів різних рівнів, позабюджетних коштів, ресурсів державних кредитної і страхової систем, кошти державних позик.

Нині в Україні згідно зі ст.17 Закону «Про інноваційну діяльність» передбачені такі способи державного кредитування інноваційної діяльності :

-   шляхом повного безвідсоткового кредитування  (на умовах інфляційної індексації)  інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

-   шляхом часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб’єктів інноваційної діяльності;

-   шляхом повної чи часткової компенсації (за рахунок бюджетних коштів) відсотків, сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

-   шляхом надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

-   шляхом майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України  «Про страхування».

На жаль, практична реалізація наведених положень законодавства натрапляє на значні перешкоди, а тому майже блокується.