2.Регулювання інноваційної діяльності у технологічно-розвинених країнах світу

Державна інноваційна політика спрямована у майбутнє, їй необхідні гнучкість, динамізм в єдиній системі наукової, технологічної, інфраструктурної, регіональної та освітньої політики. У кожній країні регулювання інноваційної діяльності здійснюється по-своєму, з урахуванням можливостей розвитку економіки, природних та інтелектуальних ресурсів. За характером проведення інноваційної політики держави можна підрозділити на наступні категорії:

- країни, орієнтовані на поширення нововведень, в яких основна увага приділяється утворення, стандартизації продукції і спільних програм держави та приватного сектора;

- країни, що прагнуть з допомогою великомасштабних програм досягти світового лідерства в певних областях;

- країни, які здійснюють на основі державної інноваційної стратегії та розвиненої інфраструктури безперервну структурно-технологічну модернізацію. Сполучені Штати Америки. Тут активне втручання держави в наукову діяльність стало здійснюватися під час Другої світової війни. У повоєнні роки федеральний уряд різко збільшив фінансування галузевих і уні-верситетских досліджень, постійно розширювало ринок наукової праці, створюючи фактично новий науковий потенціал. США міцно зайняли перше місце у світі за обсягом, швидкості розробки і освоєння нових технологій. Це зумовлене створенням державних програм, змінами структури організації інноваційного процесу, а також застосуванням венчурних (ризикових) інвестицій.

Японія. Методи державного регулювання науково-технічного розвитку в Японії принципово не відрізняються від застосовуваних в інших розвинених країнах, проте є характерні особливості, властиві тільки цій країні: - цільовий розподіл фінансових ресурсів, що надаються приватними банками, і зосередження їх у пріоритетних галузях; - сприяння підприємствам у придбанні передової іноземної технології; - контроль за науково-технічним обміном із зарубіжними країнами. Найважливіші напрями державної науково-технічної політики Японії починаючи з 1995 р. формулюються в "Основних планах розвитку науки і технологій", які приймаються кожні п'ять років.

3.Роль Всесвітньої туристської організації в стимулюванні і поширенні інновацій

Важливим міжнародно-правовим аспектом міждержавних туристських зв'язків є співробітництво, яке здійснюється у рамках укладеного в 1979 р. Угоди про відносинах і зв'язках Всесвітньої туристської організації (ЮНВТО) з Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН). Угодою визначено напрями надання багатосторонньої допомоги в кожному економічному та соціальному секторі, пов'язаний з розвитком туризму, заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази туризму держав - членів Всесвітньої туристської організації. Велика частина проектів, що фінансуються ПРООН, здійснюється самої ООН або одним з 26 пов'язаних з нею та асоційованих установ на основі типового угоди між ЮНВТО як виконавчим агентством та ПРООН.

Якщо говорити про ЮНВТО, спеціалізовану установу ООН, однієї з основних завдань її діяльності є співробітництво в цілях розвитку, яка полягає у розповсюдженні та впровадженні нововведень, а також накопиченого досвіду в області туризму серед всіх країн світу.

Восени 1980 р. у Манілі (Філіппіни) відбулася Всесвітня конференція з туризму. Вона прийняла Манільську декларацію по світовому туризму, в якій визнається, що світовий туризм може розвиватися лише на основі справедливості, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи і співробітництва всіх держав незалежно від їх економічних і соціальних систем, а його кінцевою метою є покращення якості життя для всіх народів. Декларація Всесвітньої конференції з туризму в Акапулько (Мексика, 1982 р.) рекомендувала державам при здійсненні вибору технологій в галузі туризму гармонійно пов'язувати місцеві та іноземні технології, пристосовувати їх до конкретних умов і використовувати перевірені прикладні методи.

На XIV сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації, що проходила у 2001 р. в Сеулі і Осаці, були прийняті Сеульська декларація "Світ і туризм" та Осакская декларація тисячоліття.

У Декларації тисячоліття, яку склали і схвалили лідери світового туризму з державного та приватного секторів, є розділ "Туризм та інформаційні технології". У ньому наголошується, що успішна діяльність туристських підприємств і турцентрів багато в чому залежить від використання можливостей інформаційних технологій та Інтернету. В цілому цю декларацію можна вважати програмою дій в галузі розвитку інноваційних процесів в туризмі.

У декларації "Світ і туризм" проголошувалося: "Ми прагнемо сприяти співробітництву у сфері обміну знаннями, інформацією, технологією та людськими ресурсами у суміжних з туризмом галузях між розвиненими і країнами, що розвиваються; співпрацювати задля перетворення туризму в наукоємну галузь і заповнювати відсутні ланки в області економіки, соціокультурної середовища і технології; а також сприяти соціальному розвитку і процвітання людства". Велика заслуга Всесвітньої туристської організації в тому, що вона стала ініціатором та розробником двох базових інновацій - принципу сталого розвитку та системи оцінки економічного значення туризму.

Система державного регулювання інноваційних процесів в Україні