ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ІМ. АНДРЕЯ КРУПИНСЬКОГО

Лекція №5 з фізіології

на тему: «Фізіологія вищої нервової діяльності»

для І МС (І рівень, денна і вечірня форма навчання)

Тип лекції: засвоєння нових знань.

Мета лекції: розкрити суть поняття вищої нервової діяльності та механізмів, які лежать в основі її функціонування; охарактеризувати правила утворенняі гальмування умовних рефлексів і їх значення для життєдіяльності людини; сформувати уяву про І і ІІ сигнальні системи, їх значення у житті людини; розкрити закони поділу вищої нервової системи на типи (за І.П.Павловим); охарактеризувати суть психічних функцій людини (сприйняття, мислення, увага, свідомість);

Актуальність: завдяки вищій нервовій діяльності у людини спостерігаються не лише вроджені форми поведінки (безумовні рефлекси, мотивації, емоції), але і утворюються умовні рефлекси, які лежать в основі процесів навчання. Знання законів функціонування вищої нервової діяльності мають допомогти ефективно використовувати свої потенційні можливості, , коригувати цю діяльність у інших, в т.ч. і у пацієнтів, розуміти її прояви у оточуючих, що допомагає адекватному пристосуванню до умов життя у суспільстві, розвитку та всебічній реалізації людини. Грамотне використання цих знань допоможе майбутньому медичному працівнику адаптуватися до місця праці, колективу, пацієнтів, а також у вирішенні питання формування власної сім’ї.

План лекції

1. Поняття про вищу та нижчу нервову діяльність.

2. Умовні рефлекси, правила вироблення.

3. Гальмування умовних рефлексів.

4. Пам’ять.

5. Поняття про І і ІІ сигнальні системи

6. Властивості нервових процесів та вищі психічні функції.

7. Фізіологія сну.

1. Поняття про вищу та нижчу нервову діяльність

Діяльність нервової системи умовно можна поділити на нижчу та вищу. Функції нервової системи, спрямовані на регуляцію життєдіяльності органів і систем, об’єднання їх у єдиний організм, належать до нижчої нервової діяльності. Функції ж, які зумовлюють поведінку індивіда у довкіллі та пристосування його до мінливих умов зовнішнього середовища, належать до вищої нервової діяльності, яка забезпечується процесами збудження та гальмування у корі великих півкуль та прилеглих підкіркових центрах.

Отже, вища нервова діяльність(ВНД) - це сукупність безумовних і умовних рефлексів, а також вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку у природних і соціальних умовах, що змінюються. Вперше припущення про рефлекторний характер діяльності вищих відділів мозку було висловлене І.М.Сєченовим, що дозволило розповсюдити рефлекторний принцип і на психічну діяльність людини.

Ідеї І.М.Сєченова одержали експериментальне підтвердження у працях І.П.Павлова, який розробив метод об'єктивної оцінки функцій вищих відділів мозку - метод умовних рефлексів. І.П.Павлов показав, що всі рефлекторні реакції можна розділити на дві групи: безумовні та умовні.

№ з/п	Безумовні рефлекси	Умовні рефлекси
1.	Природжені, які спадково передаються, більшість з них починає функціонувати зразу ж після народження.	Реакції, придбані у процесі індивіду-і ального життя.
2.	Є видовими,тобто властиві усім представникам даного виду.	Індивідуальні
3.	Постійні, зберігаються протягом усього життя.	Непостійні - можуть виникати і і зникати.
4.	Здійснюються за рахунок нижчих відділів ЦНС (підкіркові ядра, стовбур мозку, спинний мозок).	Є переважно функцією кори великих півкуль.
5.	Виникають у відповідь на адекватні по- дразники, які діють на визначені рецептивні поля.	Виникають на будь-які подразники.

Вища нервова діяльність (ВНД) і проявляється складними індивідуальними формами поведінки живих організмів, які поділяються на вроджені та набуті. До вроджених форм поведінки тварин і людини належать безумовні рефлекси, інстинкти, біологічні мотивації та емоції.

1. Безумовні рефлекси.

Безумовні рефлекси виникають у відповідь на безпосереднє подразнення певного рецептивного поля і не потребують спеціальних умов, реалізуються за жорсткою генетичною програмою. Більшість із них проявляється відразу після появи на світ (смоктальний рефлекс у ссавців), деякі (статевий) – формуються по мірі дозрівання. Рефлекторні дуги безумовних рефлексів проходять через різні центри ЦНС (спинний мозок, довгастий, середній тощо), іноді і через кору головного мозку.

Безумовні рефлекси видові, стійкі, бо зберігаються протягом існування виду даного живого організму. Вони об'єднують і погоджують функції різних органів, здійснюють адаптацію організму.