МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені Вадима Гетьмана»

Кафедра теорії та історії держави і права

Індивідуальна самостійна робота

з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»

Виконала:

Перевірила: доцент,

Кандидат юридичних наук

Шаркова І. М.

Київ 2014

Індивідуальне завдання до семінару 1

1.4. Л. Зверніться до наступного джерела: Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. Обґрунтуйте відповіді на наступні питання:

1. Який підхід до історичної типологізації держави і права обрали автори? Цивілізаційний чи формаційний?

Автори книги використовують як цивілізаційний, так і формаційний підходи. Вони вирішили спробувати подати своє бачення періодизації, через урахування недоліків та переваг кожного з підходів. Адже до особливостей формаційного підходу автори відносять те, що в основі старого, марксистського підходу лежала категорія «суспільно-економічна формація», з позицій формаційного підходу певним рівням соціально-економічного розвитку людського суспільства відповідає певний тип держави і права й відповідний період їх існування. Проте чітка схема подібної періодизації є дещо нестабільною та може мати певні доповнення. Стосовно більш нового, цивілізаційного підходу, то до його особливостей можна віднести те, що тип держави і права та періоди їх існування зумовлені тією або іншою цивілізацією, де духовно-культурні чинники і передусім релігійні, панують над об’єктивно-матеріальними.

Тому, враховуючі всі сильні та слабкі сторони кожного з підходів, у посібнику вони поєднуються.

2. Побудуйте загальну періодизацію історії держави і права, наведеної у посібнику.

Історію державно-організованого суспільства, на думку авторів, можна поділити на дві великі епохи, котрі обумовили сутність та відповідні форми держави і права, саме:

• Епоха кастово-станового суспільства:

- держава за своєю суттю є виразником інтересів вузьких класових угруповань (рабовласницька та феодальна держави)

- право цього періоду — це право-привілей пануючих класів, яке юридично закріплювало існуючу соціальну нерівність.

• Епоха громадянського суспільства, формування якого починається з перших буржуазних революцій. На цьому історичному етапі

• держава починає виражати загальносоціальні інтереси,

• право закріплює соціальну рівність людей, котрі вперше в багатовіковій історії людства, незалежно від їх соціального стану і походження, стали юридично рівноправними учасниками суспільного життя.

Автори здійснюють періодизацію держави і права зарубіжних країн у рамках двох цивілізацій: західної та східної

В історії держави і права:

а) країн східної цивілізації виділяються:

І період — ІV тис. до н. е. — кінець ХІХ — поч. ХХ ст.;

ІІ період — кінець ХІХ — поч. ХХ ст. — продовжується.

б) країн західної цивілізації:

І період — І тис. до н. е. — середина ХVП—ХVIII ст.;

1.1. Держава і право країн Античного світу — I тис. до. н. е. — сер. І тис. н. е.

(рабовласницька держава і право);

1.2. Держава і право країн Середньовіччя — сер. І тис. н. е. — ХVII—ХVIII ст.

(феодальна держава і право):

а) ранньофеодальна держава і право;

б) держава і право часів сеньоріальної монархії;

в) держава і право часів станово-представницької монархії;

г) держава і право часів абсолютної монархії.

ІІ період — сер. ХVII—XVIII ст. — продовжується

2.1. Держава і право часів формування основ громадянського суспільства —

сер. ХVII ст.— сер. ХХ ст.;

2.2. Держава і право періоду становлення громадянського суспільства —

сер. ХХ ст.— продовжується.

3. Яке Ваше ставлення до запропонованої періодизації? Якщо погоджуєтесь з нею, то чому? Якщо ні – то якою, на Ваш погляд, вона має бути?

Я підтримую запропоновану авторами періодизацію, основним критерієм розподілу на ці дві великі історичні епохи виступає соціально-економічний стан суспільства. Також автори зазначають, що хронологічні межі не є однаковими для всіх зарубіжних країн. Це обумовлено, на думку авторів, цивілізаційними рисами (соціально-політичними та духовними) того чи іншого суспільства. Таким чином, визнаючи існування 2 цивілізацій, а саме західної та східної, автори вбачають необхідним здійснювати періодизацію, враховуючи дані особливості.

Індивідуальне завдання до семінару 2

2.4 Зверніться до тексту Законів Хаммурапі та обґрунтуйте відповіді на такі питання:

1. Які заохочувальні норми передбачали Закони Хаммурапі?

До заохочувальних норм можна віднести ті, що стосуються повернення рабів, правдивого свідчення, дотримання договорів купівлі-продажу.

Наприклад: § 13. Якщо свідків цієї людини немає поблизу, то судді призначають їй термін до закінчення шостого місяця. Якщо на шостий місяць своїх свідків вона не приведе, то вона брехун, повинна зазнати кари, що накладається у такій судовій справі.

§ 17. Якщо людина спіймає у степу раба-втікача або рабиню і доставить його господарю його, то господар раба повинен дати їй два сиклі (сикль (1/60 міни) — одиниця ваги, що дорівнює 8,4 г) срібла.

§ 35. Якщо людина купить у редума великих або дрібних тварин, яких дав йому цар, то вона втрачає своє срібло.

2. Яким чином Закони Хаммурапі провокували доносительство на правопорушників?

Доносительство провокувалось таким чином, що особа, яка доносить може мати певну вигоду або винагороду, в свою чергу, особа, що не засвідчила вчасно про скоєне правопорушення може нести покарання.

Наприклад: § 42. Якщо людина орендує поле і не виростить на ньому хліб, то її треба викрити у тому, що вона не виконувала необхідні роботи у полі, і вона повинна віддати господарю поля хліб, як її сусіди.

3. Як довести тезу, що Закони Хаммурапі переважно захищали державну (царську) власність?

Особливу увагу приділено обороні державного (царського) та храмового господарства. Закони Хаммурапі розширювали приватний цивільний обіг. Держава була також великим рабовласником. До того їх історико-економічне значення полягало в тому, що уперше у світовій цивілізації законодавчо констатовано в країні приватну власність і гарантію її охорони з боку держави. Із 282 статей законів про охорону власності царя, храмів, общини йшлося у статтях 6—41. За цими ж документами під захистом перебувало майно, отримане від царя за службу, в тому числі й військову, тобто були закладені правові основи володіння, користування і розпорядження

Наприклад: