Самостійне опрацювання № 6
Пілсудський Юзеф Елемент (1867—1935). Народився в маєтку Зулув поблизу Вільнюса (Литва). Походив з давнього литовсько-шляхетського роду. Навчався у Харківському університеті, звідки був виключений за пропаганду соціалістичних ідей і засланий до Сибіру на 5 років. У 1894 р. почав видавати газету польських соціал-демократів «Роботнік». Перебуваючи в 1904 р. у Токіо, прагнув домогтися підтримки з боку Японії польського антиросійського повстання. З початком Першої світової війни австрійський уряд дозволив йому сформувати 10-тисячний польський військовий легіон для боротьби проти Росії. Після Листопадової революції 1918 р. прибув до Варшави та очолив новоутворену республіку. Водночас його було призначено головою тимчасового правління держави.. Протягом росій-сько-польсько-української війни 1919—1920 рр. спромігся зупинити російський наступ на Варшаву й розгромити армію М. Тухачевського. 1923 р. тимчасово відійшов від політичного життя. Після військового перевороту (травень 1926 р.) встановив авторитарний режим «санацій».
То́маш Га́рріг Ма́сарик (1850 — 1937) — чеський філософ, політичний і державний діяч, перший президент Чехословаччини (1918–1935).
Народився у місті Годонін у Моравії (у регіоні Моравська Словаччина) в словацько-німецькій родині. 1876 року закінчив Віденський університет. Після поділу Карлового університету в Празі на німецький і чеський університети (1882) — професор філософії у чеському університеті.
У своїй політичній діяльності Масарик пройшов довгу еволюцію від космополіта до національно свідомого лідера. 1890 року приєднався до «молодочеської» партії, а 1900-го заснував Чеську народну партію (так звану Партію реалістів).
Під час Першої світової війни 1914–1918 зайняв антиавстрійську позицію і пов'язував надії та розв'язання чеської проблеми з перемогою Антанти. 1915 року організував Чеський комітет у Парижі, пропонував розв'язати національне питання у Центрально-Східній Європі шляхом надання самостійності народам Австро-Угорської імперії й автономії народам Російської імперії. Обстоював ідею єдності «чесько-словацької нації». 1918 року став президентом новоствореної Чехословаччини.
1923 — Герберт Гувер, якого незабаром після того обрали президентом Сполучених Штатів Америки, та Томаш Масарик скликали у Празі перший міжнародний конгрес з менеджменту. Саме тоді низка великих компаній, таких як «Дюпон» і «Дженерал Моторс» у Сполучених Штатах, почали реорганізовуватися на основі нових концепцій менеджменту.
Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехословаччині стабільного і дієздатного демократичного ладу. Після його відставки (1935) президентом обрано багаторічного міністра закордонних справ Едварда Бенеша.Масарик помер 1937 року у замку Лани, за рік до краху створеної ним Першої Чехословацької Республіки.
Августи́н Іва́нович Воло́шин (1874— 1945, Москва, Росія) — український політичний, культурний, релігійний діяч, греко-католицький священик Мукачівської єпархії, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).
Народився в с. Келечин Волівського округу (нині — Міжгірського району) на Закарпатті, в сім'ї сільського священика. З 1884 по 1892 рік навчався в Ужгородській гімназії. Після цього вступив на теологічний факультет у Будапешті, де провчився лише рік через поганий стан здоров'я. 1893 року повернувся до Ужгороду, закінчив теологічні студії. У 1897-му р. його було висвячено на священика.1900 р. закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті з дипломом викладача математики і фізики в середніх навчальних закладах. З 1900 по 1917 рр. працював професором, а з 1917 по жовтень 1938 рр. — директором учительської семінарії в Ужгороді.Активною політичною діяльністю в українських громадсько-політичних організаціях Закарпаття почав займатися з 1919. 17 грудня 1919 увійшов до складу Директорії Підкарпатської Русі. Заснував і очолював Народно-християнську партію(1923–1939), від якої обирався послом до чехословацького парламенту (1925–1929). Був провідним діячем Учительської Громади Підкарпатської Руси.
1933 року Папа Пій XII іменував о. Августина Волошина папським прелатом у самостійній Мукачівській греко-католицькій єпархії.
1938 Волошин був призначений новим прем'єр-міністром автономного уряду Карпатської України, а 15 березня 1939 став президентом цієї держави.Під час окупації краю Угорщиною емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі, де працював в Українському вільному університеті професором педагогіки, деканом, ректором.
У травні 1945 р. заарештований радянськими спецслужбами СМЕРШ. Помер у московській Бутирській в'язниці (Лєфортово — надпис на надгробку Президента А. Волошина) 19 липня 1945 року, за офіційною версією — від паралічу серця.
15 березня 2002 року Президент України Леонід Кучма підписав указ про надання Авґустину Волошинові посмертно звання «Герой України» з врученням ордену Держави