Самостійне опрацювання № 5

Троцький Лейба (Лев, Леон) (1879—1940). Справжнє прізвище Бронштейн. Народився в Україні в родині єврейського землевласника. Уперше був заарешто­ваний за революційну діяльність 1898 р. Після розколу російської соціал-демократії на більшовицьку й меншовицьку течії займав центристську позицію, схиляючись до меншовизму. 1905 р. повернувся до Росії, організував одну з перших рад у Пе­тербурзі. Революція 1917 р. застала його у Нью-Йорку. З травня по жовтень 1917 р. зосередив свою діяльність (а потім очолив) у Петроградській раді, був одним із керівників військово-революційного комітету і перевороту в Петрограді. У роки громадянської війни — наркомвоєнмор, організатор Червоної Армії, голова Реввійськради республіки. Усунутий Сталіним разом з іншими «вождями ленінської гвардії» від керівництва партією й державою, очолив опозиційне Сталіну крило більшовизму — троцькізм. В останні роки життя організував у Мексиці міжнарод­ний троцькістський вишкільний центр. Загинув 1940 р. від руки агента радянських спецслужб.

Сталін (Джугашвілі) Йосип (1879—1953). Народився в Грузії в родині шевця. Навчався у семінарії, звідки 1899 р. був виключений. Двічі перебував на засланні у Сибіру, звідки втікав. Емігрував до Парижа (1902—1903), Лондона та Стокгольма. Брав участь у закордонних з'їздах РСДРП. 1912 p. обраний до складу більшовиць­кого ЦК як експерт з національного питання. У1917 р. очолював редакцію газети «Правда». У першому складі Раднаркому обійняв посаду комісара з питань націо­нальностей. У роки громадянської війни як член політбюро виконував різні дору­чення Леніна. Вів запеклу боротьбу за владу з Троцьким. Фізично знищив своїх колишніх соратників — Каменева, Зінов'єва, Бухаріна, Рикова та ін., установив у СРСР тоталітарну олігархічну диктатуру. 1939 р. підписав пакт про ненапад з Гітлером, а також договір про дружбу і кордон. У травні 1941 р. став головою Раднар­кому.

Ле́нін Володи́мир Іллі́ч (справжнє прізвище Улья́нов; рос. Владимир Ильич Ленин (Ульянов); 10 (22) квітня 1870, Симбірськ, Російська імперія — 21 січня 1924, Горки, Московська область, СРСР) — революціонер, політичний діяч Російської імперії і Радянського Союзу, лідер російських більшовиків, публіцист, філософ-матеріаліст. Перший Голова Раднаркому — уряду РРФСР, один з головних творців тоталітарної держави СРСР, теоретик комунізму, лідер міжнародного комуністичного руху.

Один з організаторів збройного Жовтневого перевороту восени 1917 року та Громадянської війни в Росії. В подальшому ініціатор червоного терору та примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів, так званої «продрозверстки», яка стала головною причиною Голоду в Україні 1921–1923 р. та Голоду в Поволжі 1921–1922 р.; конфіскації приватної власності та церковних цінностей.

Його модифікація традиційної доктрини марксизму, відповідно до специфічних російських умов, отримала назву марксизм-ленінізм і використовувалась для обгрунтування комуністичної ідеології. У радянській історіографії і комуністичній пропаганді іменувався «вождем світового пролетаріату» та «основоположником ленінізму», всіляко оспівувався та звеличувався; про колишній культ Леніна досі свідчать численні пам'ятники на центральних площах міст і містечок на колишній території СРСР; його портрет був зображений на радянських грошових банкнотах.