Самостійне опрацювання № 4

Муссоліні Беніто (1883—1945). Народився у провінції Романья у родині коваля і сільської вчительки. Протягом року сам учителював у сільській школі, але 1902 р., щоб уникнути мобілізації до армії, виїхав до Швейцарії. Працював там чорноробом, проникся соціалістичними ідеями, згодом став журналістом — писав про пробле­ми соціалістичного і профспілкового руху. Згодом порвав із соціалістами й почав формувати групи («фашії») робітників, закликаючи їх до революції й повалення старого ладу. У жовтні 1922 р. після так званого «маршу на Рим» став прем'єр-міністром, очоливши коаліцію фашистів і націоналістів. Отримавши диктаторські повноваження, Муссоліні у 1928—1929 pp. сформував монопартійний фашистський уряд. Його «корпоративна система» означала перехід до тоталітарних методів уп­равління економікою, соціальними відносинами, уніфікацію політичної влади і культури. Здійснював агресивну зовнішню політику. У результаті державного перевороту 25 липня 1943 р. усунутий королем Віктором Еммануїлом НІ і марша­лом Бадольо від влади. Звільнений диверсантами німецького підрозділу Отто Скорцені, очолював маріонеткову адміністрацію «республіки Сало» — зони

окупованої німецькими військами. 28 квітня 1945 p., захоплений партизанами-гарібальдійцями, розстріляний і повішений у Мілані.

Гітлер (Шікельгрубер) Адольф (1889-1945). Народився вБраунау-на-Інні (Верх­ня Австрія). 1909-1913 pp. мешкав у Відні, час від часу виконуючи малярські ро­боти. Прагнув, але не змігстати художником. У1913 р. перейшов кордон з Баварією. Щоб реалізуватися в Німеччині, вступив до Баварського піхотного полку. У роки Першої світової війни був поранений, нагороджений двома Залізними хрестами.

У 1919 р. вступив до нечисленної націоналістичної політичної групи, яка згодом дістала назву Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії (НСДАГІ) — «наці». Після невдалого мюнхенського («пивного») заколоту 1923 р. 13 місяців перебував в ув'язненні, де написав катехізис нацизму «Майн Кампф». У 1933 р. став канцлером Німеччини. По смерті президента проголосив себе «фюрером німецького Рейху» (2 серпня 1934 p.). Підписав з Японією та Італією Антикомін-тернівський пакт, а згодом, утворивши агресивний блок — «вісь» — Рим — Бер­лін — Токіо, проводив політику територіальних загарбань в Європі. Розв'язав Другу світову війну. У 1940—1941 pp. Німеччина окупувала майже всю Європу і, маючи у своєму розпорядженні її величезний промисловий, стратегічний і люд­ський потенціал, 22 червня 1941 р. напала на Радянський Союз. Жорстокий реп­ресивний режим, встановлений Гітлером на окупованих землях, героїчна бороть­ба країн антигітлерівської коаліції зрештою призвели до краху його політики. За умов оточення Берліна радянськими військами 30 квітня 1945 р. покінчив життя самогубством.

Франко Франсиско (1892—1975). Військовий і політичний діяч Іспанії. На початку військового заколоту 1936 р. був губернатором і командувачем гарнізону на Канарських островах. Після загадкової загибелі генерала Санхурхо домігся призначення верховним головнокомандувачем і главою уряду (28 вересня 1936 p.), а невдовзі проголосив себе главою держави.