4. Японський проект

Тоді саме (у 1974 р.) вийшов японський проект професора Я. Кайа і Ю. Судзукі під назвою «Глобальні обмеження та новий погляд на розвиток». У проекті світ теж поділяється на регіони (дев’ять) і передбачалася можливість ке­рування розвитком світової економіки. Переслідувалася мета пошу­ку можливості зменшення диспропорції рівня доходів на душу насе­лення між регіонами.

Висновки були такими:

— розвинені індустріальні країни повинні надавати безкоштовну допомогу менш розвиненим країнам у розмірі близько 1 % свого ва­лового національного продукту;

— допомога буде ефективною тільки при одночасній зміні струк­тури економіки регіонів, а саме: у розвинених країнах — це зростан­ня сільського господарства і зменшення валового продукту легкої промисловості при незмінності важкої промисловості; у малорозвинених країнах — це зменшення частки сільського господарства і збільшення частки легкої промисловості.

5. Модель Габора

У 1976 р. побачила світ модель Габора (Італія) «За межами віку марнотратства». ЇЇ метою було вирішення проблеми енергетичних, сировинних, продовольчих ресурсів планети.

Головний висновок Габора полягав у тому, що розвиток гло­бальної соціоекосистеми йде шляхом зростаючого неефективного використання природних ресурсів. Отже, на його думку, необхідно перейти до раціонального керування використанням ресурсів, відмо­вившись від марнотратства, змінити стиль життя, переглянути соц­іально-політичні пріоритети. Треба встановити курс на обмеження споживання енергії в розвинених країнах (у малорозвинених цього поки робити не можна). Альтернативне джерело енергії — атомна. Треба знизити темпи зростання кількості населення, збільшити ви­робництво продовольства і зменшити його споживання в розвине­них країнах, які «переїдають».

6. Модель в. Леонтьева

Леонтьев Василь Васильович (1906-99), американський економіст, член РАН (1991; іноземний член з 1988). Народився в Росії, з 1931 в США. Розробив в 1930-е рр. метод економіко-математичного аналізу «витрати – випуск» для вивчення міжгалузевих зв’язків, структури економіки і складання міжгалузевого балансу. Метод «витрати - випуск» широко – застосовується в практиці прогнозування і програмування економіки. Нобелівська премія (1973).

У 1976 р. була розроблена модель В. Леонтьева «Майбутнє світо­вої економіки». Ця модель побудована на основі взаємозв’язку «вит­рата — випуск». Тут світ було поділено на 15 регіонів: 8 розвинених і 7 таких, що розвиваються. Регіони взаємодіють за принципом екс­порт/імпорт по 4-х секторах економіки. Розглядається питання розвитку промисловості й сільського господарства, а також навко­лишнього середовища.

Висновки: контрольні цифри росту валового продукту в країнах, що розвиваються, недостатні для подолання розриву в доходах.

Необхідно здійснити два типи змін:

— глибокі соціальні, політичні, структурні зміни в країнах, що розвиваються;

— істотні зміни світового економічного порядку: стабілізація то­варних ринків; — заохочення експорту промислової продукції з країн, що розвиваються.

Отже, всі глобальні моделі приводять до спільного висновку: людство розвиватися далі в такому руслі, як дотепер, не може; по­трібна докорінна перебудова структури економіки й управління.