Лекція 4

Тема: ГЛОБАЛЬНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ СОЦІОЕКОСИСТЕМИ. ДВОКОМПОНЕНТНІ МОДЕЛІ.

План

1. Моделі Форестера-Медоуза

2. Модель Месаровича-Пестеля

3. «Модель Барілоче»

4. Японський проект

5. Модель Габора

6. Модель В. Леонтьева

7. Модель взаємодії РК-БСК

8. Балансові моделі нітрифікації.

І. ГЛОБАЛЬНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ СОЦІОЕКОСИСТЕМИ

Моделювання глобального розвитку стало однією з найбільш актуальних задач науки про Землю, поставлених Римським клубом на початку 70-х років минулого сторіччя. Римський клуб (наукове товариство, створене в 1968 р.) складається з більш ніж 100 про­відних учених світу і займається проблемами глобального проекту­вання. На його замовлення створено більше десятка моделей гло­бального розвитку людства і природи, що використовують сучасні методи математичного моделювання.

1. Моделі Форестера-Медоуза

Дж. Форестер, і слідом за ним Д, Медуз, заклали основи сучас­ного глобального моделювання. В їхніх моделях "СВІТ-1","СВІТ-2" і "СВІТ-3" розрахунок проводився на базі врахування взаємозв’язку і тенденцій розвитку 5-ти головних елементів:

— народонаселення;

— капітал;

— ресурси;

— забруднення навколишнього середовища;

— виробництво продовольства.

У цих моделях переслідувалася мета простежити розвиток ос­новних тенденцій у глобальній соціоекосистемі на найближчі 100 років, виходячи з незмінності характеру соціально-економічного розвитку.

Висновок був такий: внаслідок протиріччя між обмеженістю ре­сурсів і виробництва продовольства, з одного боку, та ростом насе­лення й темпів використання ресурсів, з іншого боку, в середині XXI ст. можлива глобальна криза:

— катастрофічне забруднення навколишнього середовища;

— різке зростання смертності населення;

— виснаження природних ресурсів;

— занепад виробництва.

Пропоновані заходи протидії — концепція "глобальної рівноваги":

— зупинити зростання чисельності населення;

— обмежити виробництво, звівши його до простого відтворення;

— основний капітал направити у сферу послуг і сільське госпо­дарство;

— скоротити споживання ресурсів у 8 разів.

Головний ефект моделей "СВІТ" полягав у здійсненні відчутно­го удару по необґрунтованому оптимізмові щодо майбутнього роз­витку людства. Їх недоліки — це обмежені, утопічні уявлення про можливості свідомого управління світом та нехтування нерівномір­ністю розвитку геополітичних регіонів.

2. Модель Месаровича-Пестеля

У відповідь на критику моделей "СВІТ-1" — "СВІТ-3" у 1974 р. з ініціативи знов-таки Римського клуба було створено кілька нових моделей, з яких найбільш повною є модель Месаровича (США) і Пестеля (Франція), мета якої — економічний прогноз на 1975-2025 pp.

Назва проекту — "Стратегія виживання". Структура моделі вра­ховувала більшу кількість факторів; світ було розділено на 10 взає­модіючих регіонів (врахована взаємодія типу експорт / імпорт та еміграція / імміграція). Модель містила такі субмоделі:

— економіка;

— енергетика;

— населення.

Виходячи із своєї моделі, її автори роблять такий висновок: світу загрожує не стільки глобальна, скільки серія регіональних катаст­роф, які почнуться набагато раніше, ніж у моделі Форестера і Медоуза (тобто задовго до 2050 p.), а також поглиблення розриву між рівнями життя в регіонах.

На цій основі вони рекомендують концепцію "органічного рос­ту", тобто гармонійного розвитку світу як цілого.

Як і попередні, рекомендації Месаровича-Пестеля також мають утопічний характер.

3. «Модель Барілоче»

Одночасно з моделлю Месаровича-Пестеля була розроблена мо­дель професора Еррери (Аргентина) — "Модель Барілоче" (1974 p.). Тут світ був поділений на Азію, Африку, Латинську Америку і розвинені країни. Модель враховувала деякі соціальні фактори і перед­бачала можливість керування розвитком регіонів шляхом централі­зованого розподілу капіталу. Висновок був такий: криза, передбаче­на попередніми моделями, вже наступила.