13.2. Сорбція радіонуклідів та інших токсикантів харчовими волокнами

Постійне надходження в організм людини токсичних речовин, особливо якщо вона проживає на екологічно забруднених територіях, потребує принципово нових підходів до запобігання розвитку патологічних станів.

Звичайна для сучасних умов дієта з високим вмістом тваринних жирів і білків з недостатньою кількістю такого важливого компонента, як харчові волокна, може сприяти розвитку патологічних станів. Зменшення швидкості проходження їжі, об'єму вмісту кишок супроводжується змінами їх мікробного ценозу, підвищенням абсорбції (усмоктування) шкідливих речовин харчового походження.

Виведення радіонуклідів та інших токсикантів з організму потребує:

• обмеження їх усмоктування;

• блокування та розчинення в організмі;

• зв'язування та виведення їх з організму;

• підвищення захисних сил організму за допомогою мобілізуючої терапії.

Вказаних принципів щоденно має дотримуватись населення, що проживає в зоні забруднень навіть з незначними рівнями радіонуклідів, тобто на всій території України.

Для цього рекомендують щодоби вживати харчові волокна, які мають захисні сорбційні властивості. Харчові продукти рослинного походження містять в основному всі компоненти мобілізуючої терапії. Серед їх числа чільне місце займають хелати (солі органічних кислот). Пошук рослинної їжі, яка мала б вибірковий сорбційний та інший вплив на всі радіоактивні речовини, безперспективний. Але враховуючи потребу вживання їжі, яка б перешкоджала всмоктуванню радіонуклідів у організмі, або запобігала б відкладенню їх у критичних органах, сприяла б прискореному їх виведенню з організму, стає зрозумілою універсальність дії харчових волокон.

Серед існуючих медичних засобів виведення радіоактивних сполук з організму людини поширені речовини, здатні утворювати нерозчинні сполуки з радіонуклідами – комплексони. З їх числа слід назвати діетилентриамінпентаацетат (ДТПА), здатний зв'язувати радіоактивний стронцій, манган, торій, уран, свинець, і менш ефективно – цезій, барій, радій. При тривалому вживанні цього препарату виникають порушення з боку травного каналу і нирок. Тому ДТПА не рекомендують використовувати особам, що мешкають на території з низьким рівнем постійних забруднень радіонуклідами.

Введення хелатів у складі їжі здатне лише на 5% знижувати всмоктування радіонуклідів у осіб, що безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Тому були випробувані сорбційно активні препарати.

Один із них – полісурмін, синтезований на основі полісурмяної кислоти. Спеціалістами з питань енторосорбції рекомендовано щодоби вживати 2...10 г препарату. Високоефективний щодо зв'язування радіонуклідів, препарат змінює реакцію кишкового середовища до рН 3...3,5. Тому тривале його вживання впливатиме не­гативно на мікробіоценоз травного каналу.

У той же час існують більш перспективні препарати із групи природних дисперсних мінералів, які мають властивість підтримувати нейтральну реакцію середовища і добру сумісність з харчовими продуктами. Один з них, бентоніт, віднесено до загально прийнятих харчових добавок.

Високі сорбційні властивості природних мінеральних сорбентів щодо токсичних полівалентних металів, незвичайно висока вибірковість одного з них – сапоніту – до зв'язування америцію. Здатність сорбентів такого класу до зв'язування кислот є достатніми перевагами для їх широкого вживання в умовах дефіциту харчових волокон у раціоні населення України.

З часом, безумовно, будуть створені умови для достатнього виробництва рослинних продуктів і тому відпаде потреба широкого застосування ентеросорбентів з природних дисперсних мінералів. Вибірковість їх використання може зберегтися лише для територій, забруднених на америцій.

Остаточну відповідь щодо доцільності використання сорбентів з природних дисперсних мінералів дадуть лише епідеміологічні дослідження, які дозволять отримати всебічну оцінку їх властивостей. Безумовно лише те, що вживання природних сорбентів у складі їжі здатне поліпшити якість життя і здоров'я нації.

Від усього загалу запропонованих нових сорбентів 80 % уперше були вивчені дослідниками України. Це стало можливим завдяки використанню наукового потенціалу країни в ліквідації негативних наслідків впливу на організм людини шкідливих чинників навколишнього середовища. Інтенсивність впливу таких чинників зростає у складний період переходу економіки до ринкових відносин, що дозволяє прогнозувати посилення несприятливого впливу забруднень на здоров'я нації.

У таких умовах зберегти здоров'я людини можна, лише постійно виводячи токсичні речовини з організму. Потрібно також врахувати, що навіть в екологічно безпечній зоні відбувається «самоотруєння» внаслідок порушення обміну речовин. Наприклад, при неправильному харчуванні, вживанні спиртних напоїв, кави, какао, курінні, неконтрольованому введенні антибіотиків (дисбактеріоз) тощо. Отже, проблема детоксикації організму значно ширша, і відповідні заходи повинні проводитись усіма. Як на нашу думку, то діагноз «дисбактеріоз» потребує негайного проведення детоксикаційних заходів.

Здорова їжа найкраще сприяє корекції вказаних порушень. Вживання в її складі природного сорбента – харчових волокон – в дозі 25…40 г щодоби забезпечує фізіологічну детоксикацію організму. Усі інші сорбенти – це лише корекція недостатнього надходження харчових волокон, та й то лише тимчасова.

Доведено, що жителі одного з розвинутих промислових районів України – Донбасу – мають змогу споживати лише 7...9 г харчових волокон щодоби. У менш економічно розвинутих західних районах України цей показник майже вдвічі менший, тобто дефіцит надходження харчових волокон становить майже 20 г щодоби. Зрозуміло, що ніякий штучний сорбент не зможе зняти таку значну недостатність. Проте, як проміжний шлях до повного забезпечення організму людини необхідною кількістю природного сорбента у вигляді харчових волокон є епізодичне введення штучних сорбентів. Відсутність токсичного прояву та ефективність щодо зв'язування шкідливих для організму речовин забезпечують сорбенти з природних дисперсних мінералів.

Вибірковість дії таких сорбентів має можливість доцільно використовувати природні дисперсні мінерали як захисні харчові добавки.

Вплив ентеросорбентів за пропозицією В.Рудиченка можна згрупувати таким чином.

1. Ентеросорбенти здатні сорбувати на своїй поверхні збудників кишкових інфекцій вірусного і бактеріального походження та їх токсинів і послідовно виводитись з організму природним шляхом (з випорожненнями і сечею).

2. Ентеросорбенти здатні очищати кров, лімфу, а також вміст травного каналу від токсинів, що тривалий час можуть циркулювати в організмі.

3. Ентеросорбенти, очищаючи травні соки, які, як і лімфа, містять значну кількість токсинів, запобігають їх зворотному всмоктуванню слизовою оболонкою травного каналу.

4. Регуляцією біоценозу кишок ентеросорбенти запобігають приживленню умовно патогенних і патогенних мікроорганізмів і дальшому утворенню з їх участю в кишках токсичних речовин. Як кінцевий результат такого впливу ентеросорбентів відмічають підвищення детоксикаційних властивостей печінки та зниження перевантажень системи печінки і нирок.

5. Ентеросорбенти поліпшують просування в активному стані субстратів і ферментів травлення. Запобігають мікробному руйнуванню холевих кислот і накопиченню дезоксихолевої кислоти – найпоширенішого канцерогену а просвіті кишок.

6. Селективна дія сорбентів сприяє виведенню з організму ароматичних амінокислот, вільних жирних кислот та інших компонентів їжі.

7. Ентеросорбенти сприяють збільшенню поверхні травлення і повнішому всмоктуванню поживних речовин їжі. Лікувальне використання їжі можливе за умов достатнього надходження в її складі природних сорбентів.

Механізм дії харчових сорбентів на організм здорової людини остаточно ще не вивчено. Провідні фахівці з проблем харчування ставлять питання не про корисність введених до складу їжі захисних добавок, а доцільність їх вживання оцінюють за можливим сприйняттям нових складових продуктів населенням. Тому і немає теоретичних праць стосовно розглядуваної проблеми за умов проживання всього населення нашої країни в зоні екологічної кризи. Подібних досліджень ще не проведено. Існує тільки достатня кількість спостережень за поширенням захворювань, в основі виникнення яких лежить харчовий чинник.

Порівняння захворюваності на злоякісні пухлини серед населення України, що вживає з продуктами харчування природні сорбенти (целюлозу, пектини, окремі види клітковини тощо), і населення, де зареєстрована недостатність споживання харчових волокон, підтверджує існування залежності захворюваності на пухлини від харчового чинника. Тому здорове харчування може допомогти вижити кожній людині в складних екологічних умовах сучасності.

Науковці дотримуються думки про нешкідливість використання природних мінералів, але зауважують, що ускладнення можуть мати місце лише при вживанні вказаних сорбентів у дозах, що перевищують 12 г на один прийом і 25 г щодоби. З урахуванням відносної густини природних дисперсних мінералів такі дози відповідають об'єму однієї і двох чайних ложок відповідно.

Потребує також вивчення ряд питань, пов'язаних з тривалістю та місцевістю широкого використання природних харчових сорбентів. Щодо мети їх використання, то вона визначена екологічними умовами.