Джерела до вивчення теми:

№1

1652. – Кінець травня. – Регест відписки царю путивльських воєвод ф. Хілкова та п. Протасьєва

У квітні відбулася спільна комісія поляків з черкасами (російська назва українських козаків – В.С.) у Корсуні, на яку приїжджав і Б. Хмельницький, з питання з’ясування причин сутичок козаків і поляків. Після чого гетьман велів стратити тих полковників і сотників, котрі його не слухають і вчиняють сутички з жовнірами: миргородського полковника М. Гладкого, прилуцького – Семена та 6 сотників. Розпорядився також козакам готувати припаси до походу, але проти кого невідомо. Після страти М. Гладкого гетьман викликав до себе миргородського наказного полковника. Одначе той не приїхав під тим приводом, що побоюється, бо так «всіх нас по-одному і всіх поб’єш». Він може приїхати лише разом з козаками на козацьку раду. Козаки тих полків, старшин яких стратили, бунтують, «радяться з новим гетьманом, а новий гетьман у них з’явився Вдовиченко», а хто він і чий син, того не знають. У цього Вдовиченка вже багато козаків і вони хочуть «воюватися з Хмельницьким. І полтавський полковник Пушкаренко у того ж нового гетьмана Вдовиченка».

(Історія України в документах і матеріалах. – К., 1941. – Т. ІІІ. – С. 235).

№ 2

1652. – 3 Квітня. – Витяг з універсалу б. Хмельницького до Війська Запорозького

[…] Доводжу до відома всіх, а особливо полковників, осавулів, сотників і козаків Війська Запорізького, які в містечках і селах проживають, та ляхів – наших побратимів: зважаючи на великі утиски і кривди, які чинили і тепер знову чинять нам ляхи, - силу військових зневажають, безневинних людей катують, мордують і винищують, наказують працювати на себе не тільки у будні дні, а й у Божі, чого наша віра не дозволяє; до того на протязі довгого часу майже кожний на всій Україні користувався вільностями, і важко йому буде забути, що він був паном і на війні рівнявся з паном – тепер нам ляхам знову коритися не слід. Такої доброї нагоди, щоб наш народ з цієї неволі міг видертися, ще ніколи не було (…) Тому закликаю, щоб не тільки кожний козак був готовий до війни, й щоб кожний простий чоловік, ще до Великодня забезпечив себе усім, що на війні потрібно, особливо харчем. А після Великодня, на другий день після того, як мої листи будуть оповіщені (…) вирушили у призначене місце і виступили у похід […].

(Документи Богдана Хмельницького (1648-1657) / Упорядники І. Крип’якевич та І. Бутич. – К., 1961. – С. 630).

№ 3

1652 – Червень. – Витяги з повідомлення про розмову «свіжих татар», котрих п.Случевський 9 червня привів від князя Дмитра, з «давнішними татарами».

[…] Хмельницький зле замислив про поляків, вчинив домовленість з Турком, ханом, Москвою, щоб знести кварцяне військо. Щодо Кам’янця-Подільського великі задуми має. Обіцяв його Хмельницький дати царю Турецькому, щоб відразу ж осадив його своїм людом. Розповів це Хмельницький своїм послам, кому це належало знати. Що в Кам’янці людей до оборони небагато, бо там Хмельницький має свого у Кам’янці, котрий його повідомляє про все, і не одного. А Хмельницький про кожну справу дає ханові і кому слід знати. Ці люди не для винагороди служать, а задля слави[...].

Хмельницький знає польські способи дій і ханові дав добру пораду, щоб їм запобігти, аби ляхи йшли до нас. Уже давно хотів Хмель з ними вдаритися […].

Хмельницький сам мудрий і таких до себе має інших, котрі лестять королю й РП-тій, але Хмельницькому щирістю своєю служать і радять у всьому.

(Бібліотека Ягеллонського університету (Краків). ВР. – Спр. № 3595. – Без пагінації)

№ 4