Джерела до вивчення теми

№ 1

1648. – 16 Серпня. – Витяг з листа шляхтича п.Тшилятковського до шляхтича Богуша

[...] (до Междибожа) послав (Б.Хмельницький – В.С.) якогось Якименка козака з Черкас з п’ятьма іншими з таким своїм універсалом, наказуючи владою свого старшинства під (загрозою) сурового суду військові ради, аби ніхто не смів наступати на Меджибіж. Аби усі села і пасіки залишалися вільними і недоторканими, аби роботизни, доходи, оренди і всі прибутки і послушенства піддані віддавали відповідно давнього звичаю і наказів місцевого старости і аби все, що забрано з худоби, табунів коней, пасік й іншого майна, аби це все повернули. Наостаток наказав опечатати всі шляхетські двори у Меджибожі, щоб до них ніхто не заходив... І то чути, начебто Хмельницький мав написати і розіслати універсали до тих свавільних куп, аби припинили напади і залишалися в мирі, бо розпочалися трактати [...].

(Державний архів у Кракові. – Зібрання Русецьких. – Спр № 41. – Арк. 63-64).

№ 2

1650. – 2 Серпня. – Витяг з наказу 2 серпня 1650 р. Б.Хмельницького білоцерківському полковнику вирушати у похід

[...] А тепер нагадуємо і наказуємо, щоб ви, не зволікаючи, виступали завтра з доброю зброєю, і вдень, і вночі поспішали на Уманський шлях. Не треба затримуватися за борошном і здобувати його в дорозі, тільки сідайте на коней, бо ж ми повинні випередити ворога, а не він нас... нагадуйте один одному, щоб ідучи в дорогу, ніде в жодному місці ані по містах, як руській шляхті, так і ляхам, які знаходяться тепер в наших краях, не наважилися заподіяти жодної кривди і промовити лихого слова... Як тільки цей універсал потрапить до ваших рук, зараз же з одного міста до іншого його відсилайте, бо застерігаю кожного, хто затримає його хоч на годину і не пошле, я публічно заявляю, що такий буде визнаний неслухняним, а також, згідно з військовими артикулами для прикладу нагадування іншим, щоб не наважувалися в подібних випадках грішити, буде покараний на горло[...].

(Документи Богдана Хмельницького (1648-1657) / Упорядники І.Крип’якевич та І.Бутич. – К., 1961. – С. 182).

№ 3

1654. – Літо. – Витяг з опису козацької України сина антіохійського патріарха Макарія Павла Алеппського

[...] Починаючи з цього міста (Рашкова) і по всій землі руських, тобто козаків, ми помітили чудову рису, яка дуже нас здивувала: всі вони за винятком небагатьох, навіть більшість їх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи; крім того священники навчають сиріт і не залишають їх неуками блукати по вулицях (...) Число грамотних особливо зросло з часу появи Хмеля (...)

Козаки, оволодівши країною, розділили землі між собою і тепер рубають цей ліс, випалюють коріння і засівають землю зерном... Увесь наш шлях (з м. Буки до м. Лисянки – В.С.) пролягав у величезному лісі з дерев мачуль (дуб?). Його вирубували, випалювали коріння, розорювали землю і робили на його місці посіви. Так робили жителі у всій цій країні... ці вояки (козаки) не отримують платні, але сіють хліб, скільки захочуть, потім жнуть його і збирають до своїх домівок. Ніхто не бере х них ні десятини, ні чогось іншого подібного: вони від усього вільні, і в такому становищі перебувають всі піддані країни козаків; не знають ні податків, на гарачу, на десятини[...].

(Алеппский П. Путишествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVIІ века. – М., 1897. – Выпуск второй. – С. 2, 15, 28-29, 36).

№ 4