22

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

ТЕМА: ВИНИКНЕННЯ ЗАРОДКІВ ДЕРЖАВНОСТІ У КОЗАЦЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ. ПРИЧИНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

План:

1. Становлення зародків державності. Вплив „Великого кордону”.

2. Наростання національно-релігійного й соціально-економічного утиску українського населення.

3. Розвиток національної свідомості.

4. Історичне значення повстань 30-х рр. XVII ст.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

З’ясування першого питання слід розпочати із висвітлення процесу становлення козацького стану у південному регіоні України (південніше умовної лінії Умань-Біла Церква-Переяслав). Спочатку слід виділити роль дрібної шляхти (з середини XVI ст.), зокрема у формуванні рицарських (лицарських) чеснот та підвалин військового мистецтва. З середини 90-х рр. XVI ст. відбувається „оселянення” козацтва – до його лав масово вливаються селяни, переважно переселенці (колоністи). Виокреміть статус різних груп козацтва: запорожців, реєстрових та нереєстрових. З’ясуйте основні принципи його суспільно-політичної організації, що відзначалися демократизмом (заперечення феодальної залежності, рівність у праві власності на землю й сільськогосподарські угіддя, можливість занять промислами і торгівлею, вільний вступ до козацького стану, право участі в органах самоуправління тощо). Зверніть особливу увагу на висвітлення процесу їх реалізації у Південному регіоні. Зупиніться на характеристиці державотворчої функції козацтва. Використовуючи зміст джерела № 1, покажіть становлення тут зародків державності: території, органів виконавчої й судової влади, соціальної структури, армії, адміністративно-територіального устрою. Важливо розкрити роль „Великого кордону” (рубежу між європейською і неєвропейською цивілізаціями), що сприяв мілітаризації способу життя населення краю, висував її на чільне місце.

З’ясовуючи причини революції у другому питанні, насамперед розкрийте наростання національно-релігійного гноблення православного українського населення. Не обійдіть мовчанкою факту покатоличення й полонізації українських князів, магнатів та заможної шляхти, котрі консолідувалися з польською елітою в єдиний панівний стан. Висвітліть процес дискримінації використання української мови, її витіснення із вжитку у суспільно-політичному і побутовому житті, створення перешкод у розвитку національної освіти (заборони перетворити Київську братську колегію в академію, викладати латинь у школах та ін.) Використовуючи джерела № 2, з’ясуйте різноманітні форми утисків православної церкви і православного населення, починаючи від зневаги релігійних почуттів, й завершуючи закриттям церков і монастирів та примусовим наверненням до уніатства чи католицтва.

Розглядаючи посилення соціально-економічних утисків селян, міщан і козаків, обов’язково висвітліть роль у ньому поширення у південні й східні регіони України фільварково-панщинного господарства. Адже воно несло закріпачення, панщину й зростання податків, вело до злиденності (див. джерело № 3). З’ясуйте причини його несумісності з козацьким господарством. Дайте відповідь на питання: чому першими за зброю взялися не підневільні селяни, а козаки? Охарактеризуйте становище козацтва на середину 40-х рр. XVIІ ст.

Важливою складовою визрівання революції став розвиток національної свідомості. Тому, готуючи третє питання, зверніть увагу на той факт, що з 20-х рр. XVIІ ст. представники інтелігенції й духівництво під поняттям „руський народ” розуміли населення етнічної території України. Він почав трактуватися рівноправним з польським і литовським народами, а відтак Річ Посполита розглядалася державою не двох, а трьох народів. У тогочасній суспільно-політичній думці розвиваються ідеї тяглості розвитку українського народу з часів княжої Русі, єдності українців незалежно від конфесійної приналежності, формується поняття національної зради, викристалізовується усвідомлення національних інтересів. На основі аналізу джерела № 4 доведіть, що козацтво виступало не лише у захист власних станових „прав і вольностей”, але й національно-релігійних інтересів народу в цілому.

Четверте питання бажано розпочати із з’ясування причин поразок повстань 1630, 1635, 1637-1638 рр. Необхідно підкреслити, що саме під час боротьби закладалися підвалини спільних дій козацтва з селянством і міщанством, вимальовувалися їх загальні інтереси. Вдосконалювалося військове мистецтво, формувалася когорта досвідчених старшин. Вони сприяли пришвидшенню розвитку національної свідомості, стиранню граней між запорозьким і городовим козацтвом.

Джерела до вивчення теми:

№ 1

1625. – Грудень. – Витяг з королівської інструкції на сеймики

[...] уже зовсім призабувши віру й підданство, козаки вважають себе окремою Річчю Посполитою, посягають на життя і майно невинних людей. Вся Україна у їхніх руках, шляхтич у своєму домі безправний, у містах і містечках й.к.м. все управління, вся влада у козаків, вони привласнюють юрисдикцію, встановлюють закони так, що й інші подібні ексцеси не пригадуються... Не один шляхетський дім від своїх власних підданих під козацьким титулом зневажений, зганьблений, скривавлений [...]

(Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. – М., 1953. – Т. 1. – С. 64)

№ 2

30-40-і рр. XVIIст. – Літописець Самовидець про національно-релігійні утиски православного населення

[...]Также и у віри руской помішка великая била от уніят и ксендзов, бо уже не тилко унія у Литві, на Волині, але и на Україні почала гору брати. В Чернігові архимандритове один по другом зоставали, по инших городах церкви православніе запечатовали, до чого помошниками оным шляхта, уряд и ксіонзи были, бо уже на Україні що городок, то костел был. А в Кіеві теж утиск немалій церквам божіїм старожитним чинили так воевода кіевскій Тишкевич, на тот час будучій, яко теж іезуїти, домінікани, бернадини и иншіе закони наездами правими метрополиту утескуючи и науки школ забороняючи, згола старорускую православную христииянскую віру собі прекладаючи не розную от поган; бо ліпшое пошанованне ляда жидищеві спросному било, аніжели найліпшому християнинові русинові. А найгоршое насмівіско и утиски терпіл народ рускій от тих, котрії з руской віри приняли римскую віру [...]

(Літопис Самовидця. Видання підготувавкандидат філологічних наук Я.І.Дзира. – К., 1971. – С. 51)

№ 3

30-40-х рр. XVIІ ст. – Г.Л. де Боплан про становище селян Наддніпрянщини

Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими Святами і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. Ще вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усіляких плодів, а щотри роки – й третього волика. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжанин на галері.

(Боплан Г.Л. Опис України. Меріме П. Українські козаки. Богдан Хмельницький.– Львів, 1991. – С. 28)

№ 4

1632. – 30 Травня. – Витяг з листа запорізького гетьмана і.Петрижицького до шляхти Київського і Брацлавського воєводств

[...]При посіданні королем його милістю престолу Польської Корони найперше, щоб заспокоївши в державах старожитку грецьку релігію, ствердив присягою права і вольності російського (у розумінні руського себто українського – В.С.) народу і наші рицарські, знісши ту злощасну унію, що започаткувала чвари, колотнечу, намножила незгоду серед народу, велів укріпити – щоб навічно зоставалась у спокої, а духовні наші у своїх діоцезіях і єпархіях, на святі церкви одвіку наданих нам від богобійних християн, могли поширювати поважну їм владу.Бо коли нині нас інакше має обминути і король його милість повз нашу вимогу, без підтвердження прав і свобод нашого російського народу буде входити на ту державу, щоб нас тоді не вважали за збурювачів Речі Посполитої. Через те, що прав і вольності своїх перестерігаємо, заявляємо, що з тим не хочемо мати жодного собі за пана,як зазначалося – поки прав,свобод і вольності нам і духовним нашим король його милість не ствердить і не присягне. І з тим проголошуємо, що здоров’я і всі статки відклавши, готові померти при наших правах і вольностях.

(Сас П.М. Ідейні вектори політичної культуриукраїнського козацтва напередодні визвольної війни середини XVIIст. // Богдан Хмельницький та його доба. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 400-річчю від дня народження Великого Гетьмана. – К., 1996. – С. 36-37)