1.3 Класифікація основних виробничих фондів підприємства
В наш час діє наступна класифікація основних фондів підприємства:
1. За характером участі в торговельно-виробничому процесі.
До даної класифікації можна віднести наступні об'єкти:
до виробничих належать основні фонди, що безпосередньо приймають участь у торговельно-виробничому процесі;
до основних виробничих фондів інших галузей можна віднести фонди, які безпосередньо не пов'язані з продажем товарів (виробництвом продукції або наданням послуг), але виконують різні підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в торговельних підприємствах до них належать основні фонди сфер матеріального виробництва, як транспорт, будівництво, інформаційно-обчислювальне обслуговування та інше);
до невиробничих основних фондів відносяться такі фонди використання яких належать до галузей невиробничої сфери (освіта, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, житлово-комунальне господарство, культура, пасажирський транспорт, соціальне забезпечення).
Ключовою відмінністю основних виробничих фондів від невиробничих є те, що перші обслуговують господарську діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення. А завдяки невиробничим фондам торговельне підприємство вирішує різноманітні соціальні завдання: забезпечує гідні умови для проживання та відпочинку працівників підприємства та членів їх родин, підтримку стабільності та високого морального клімату трудового колективу, покращення умов праці. За сучасних умов переважне місце в торгових підприємствах займають жінки та молодь тому наявність у підприємств невиробничих основних фондів та підтримка їх в задовільному стані є нагальним та актуальним питанням.
2. За роллю в здійсненні торговельно-виробничого процесу поділяють на активну та пасивну частини.
До активної частини основних фондів відносяться такі елементи, які безпосередньо впливають на предмети праці і значною мірою визначають рівень продуктивності праці (машини, обладнання, устаткування, інструменти, транспортні засоби).
До пасивної частини основних фондів належать будівлі, споруди, передавальні пристрої, тобто ті елементи які створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.
Зазначимо, що співвідношення між активною та пасивною частинами основних фондів відображає рівень їх прогресивності. Однак специфіка торговельної діяльності обумовлює специфіку критерію прогресивності. Особливо яскраво це відбивається у роздрібній ланці. Для торговельного підприємства велике значення мають розміри, стан та місце розташування пасивної частини основних фондів - торгових та складських приміщень. Ці фактори визначають загальну привабливість підприємства, обсяги товарообороту та його товарного забезпечення (зберігання товарних запасів), інтенсивність потоків споживачів, і становлять відповідно рівень продуктивності праці робітників підприємства.
Функціональний стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктивності праці лише деяких категорій робітників, які виконують виробничі функції – вантажники, фасувальники, наладчики. Традиційно в торговельних підприємствах є низький рівень механізації торговельно-виробничих процесів, оскільки група «машини та устаткування» подана (на 60-90%) внутрішньо магазинним стаціонарним немеханічним устаткуванням, яке призначено виключно для викладки та зберігання товарів. Це устаткування разом зі самообслуговуванням споживачів до певної міри дає можливість збільшити пропускну здатність магазинів, але практично не створює передумов для зменшення чисельності торговельно-оперативного персоналу внаслідок його великої зайнятості на операціях підробітку, доставки до торговельного залу, викладки та контроль за якістю наявного товару на полицях.
3. Залежно від прав власності основні фонди, якими розпоряджається підприємство поділяються на:
власні основні фонди ;
орендовані основні фонди, це фонди які передані у використання торговельному підприємству на основі договору оренди приміщень, споруд або лізингу машин, обладнання на визначений строк за певну плату з правом (фінансова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу;
до безкоштовно переданих належать основні фонди які надані йому безкоштовно у строковому або безстроковому порядку.
Якщо у підприємства є тимчасові складнощі з обіговими коштами власні основні фонди можуть виступати заставою у фінансово-кредитних установах для отримання позики.
Фонди, які взяті в оперативну оренду (крім приміщень) обліковуються на позабалансовому рахунку «Орендовані основні фонди», виходячи з вартості відображеній в договорі оренди (лізингу).
4. Залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів розрізняють:
основні фонди, які внесені до статутного фонду підприємства його засновниками ( обміняні на частину акцій статутного фонду );
основні фонди, що купувалися протягом діяльності підприємства за власні кошти;
основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів.
Наведена класифікація має велике значення для оцінки можливого впливу підприємства на склад основних фондів.
5. Залежно від стану фактичного використання основних фондів:
основні фонди, які постійно фактично використовуються в торговельно-виробничій діяльності підприємства;
основні фонди, які знаходяться в оперативні чи фінансові оренді;
основні фонди, що тимчасово використовуються в зв'язку з переходом на нові види продукції, проведенням капітального або планового ремонтів, сезонними коливаннями в змінні споживчого попиту;
основні фонди, використання яких в подальші діяльності підприємства не планується.
Характеристика основних фондів підприємства залежно від їх використання дозволяє визначити перелік задач, що потребують вирішення:
основним завданням управління основними фондами, що використовуються в господарській діяльності, є підвищення ефективності їх використання;
по фондах, зданих в оренду, – обрання найкращого проекту використання основних фондів, контроль за дотриманням правил експлуатації, узгодження умов оренди з орендарем та підписання договору, контроль за повною і своєчасною сплатою орендної платні;
по відношенню до фондів, які тимчасово не використовуються – основним вирішенням цієї задачі є скорочення періоду їх простою та максимально швидке підключення їх до виробничого процесу (більш швидкий монтаж та налагодження устаткування, скорочення терміну ремонту).
1.4 Структура основних виробничих фондів підприємства
Для виробництва будь-якого виду продукції необхідна наявність і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої праці.
Засоби праці і предмети праці являють собою засоби виробництва, що, беручи участь у виробничому процесі в натуральній і вартісній формі, в сукупності складають речовинний зміст виробничих фондів. Залежно від специфіки характеру, участі у виробничому процесі і засобу обороту виробничі фонди поділяються на основні та оборотні (рис. 1.4.1).
Рис. 1.4.1 Структура основних фондів
Термін "фонди" походить від латині і дослівно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, оскільки виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва.
Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.
Оборотні фонди — це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції (робіт, послуг), що виробляється.
Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості становить виробничу структуру основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де активна частина основних фондів зростає.
Чинники впливу на виробничу структуру основних фондів:
— виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;
— форми суспільної організації виробництва;
— форми відтворення основних фондів;
— технічний рівень виробництва;
— рівень організації будівельних робіт;
— розміщення підприємства.
Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе впровадження таких заходів: оновлення та модернізація устаткування; механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств; ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.
Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.
Вікова структура основних фондів — це відношення різних вікових груп основних фондів до їх загальної вартості.
Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути: грошові і матеріальні внески засновників, прибутки, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; прибутки від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів відповідних рівнів; інші джерела, не заборонені законодавством.
РОЗДІЛ ІІ. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА.