Питання 4. Особливості формування та реалізації суміжних прав.

Для доведення своїх творів до широкого загалу автори часто потребують допомоги виконавців, які за допомогою своїх творчих професійних здібностей можуть представи­ти твір у цікавій та доступній споживачам формі. Це при­зводить до формування специфічних відносин щодо суміж­них прав (прав виконавців, виробників фонограм та органі­зації мовлення), які за своєю природою є похідними, тісно пов'язані з авторським правом та залежать від нього. Са­мостійний характер суміжних прав може виникнути лише у випадку коли виконується, записується на фонограму чи передається в ефір або по кабелю твір, який не охороняєть­ся авторським правом.

Суміжні права — це об'єднані в єдиний інститут з ав­торським правом, нерозривно пов'язані з ним, близькі або похідні від нього права, що стосуються творчої діяльності авторів, які створюють твори, що можуть бути виконані, записані, включені в передачу ефірного чи кабельного мов­лення.

Якщо творіння автора є первинним, не схожим на вже існуючі інтелектуальні продукти, то суб'єкти суміжних прав спираються на вже створені, сформовані автором об­рази, які потребують певного об'єктивного відтворення, щоб стати зрозумілими аудиторії, для якої вони створені.

Необхідність інституційного впорядкування відносин користувачів та виконавців, виробників записів та органі­зацій мовлення пов'язана з розвитком інформаційного су­спільства та уможливленням масштабної фіксації, запису, відтворення та репродукування звукової та відеоінформації. Водночас перетворення виконання зі швидкоплин­ного, обмеженого часом та територією у таке, що може ба­гаторазово використовуватись необмеженою кількістю осіб, породило загрозу порушення особистих немайнових та май­нових прав виконавців, виробників записів та організацій мовлення.

Суміжні права, покликані урегулювати ці відносини, поділяються на три самостійні категорії:

• права виконавців;

• права виробників фонограм;

• права організацій ефірного і кабельного мовлення.

Незважаючи на відмінності суб'єктів та об'єктів різних частин суміжних прав, їх об'єднує похідний характер та залежність від прав авторів творів, які доводяться до широкого загалу слухачів та глядачів. Відтак особливі­стю майнових відносин у сфері суміжних прав є немож­ливість передачі прав на використання їхніх об'єктів без вирішення питання щодо авторського права. Так, виробник фонограми не може передати право на її використання, не отримавши попередньої згоди виконавця та автора (його правонаступника) на цей твір.

Водночас суміжні права характеризуються певними ознаками, що дають можливість віднести їх до інституту авторського права:

— суб'єкти суміжних прав, як і суб'єкти авторського права, мають виключні права на використання об'єктів цих прав;

— права суб'єктів суміжних прав породжує сам факт створення відповідного твору;

• для виникнення та здійснення суміжних прав не ви­магається реєстрація їх об'єктів або дотримання певних формальностей;

• для охорони суміжних прав використовується спе­ціальний охоронний знак.

Так, виробники фонограм для сповіщення про своє право використовують знак охорони суміжних прав, що розміщується на кожному екземплярі відповідного носія і складається з трьох елементів:

• латинської букви "К" у колі: ®;

• імені (найменування) власника виключних суміжних прав;

• року першого опублікування запису.

Термін дії суміж­них прав, так само як і авторського права, становить 50 ро­ків після першого виконання (постановки). Права виконав­ця на ім'я та на захист виконання (постановки) від спотво­рення чи іншого посягання охороняються безстроково.

Основні об'єкти суміжних прав:

1) об'єкти прав виконавців — результати виконавської діяльності артистів — виконавців, режисерів — постановників вистав, інших театральних видовищ, диригентів, якщо ці результати виражені у формі, що допускає їх поширення за допомогою технічних засобів (звукозаписів, відеозаписів, трансляції по радіо, телебаченню тощо).

2) об'єкти прав виробників звуко- та відеозапису;

3) об'єкти прав організацій ефірного і кабельного мовлення, які здійснюють передачу в ефір або по кабелю радіо і телевізійних сигналів.

Таким чином, об'єктами суміжних прав є записи (звукозаписи, відеозаписи) та передачі. У міжнародній практиці широко використовується також термін "фонограма", який у широкому розумінні означає будь-який запис звуків, а у вузькому — запис вокального чи інструментального музичного твору.

Суб'єкти суміжних прав:

— виконавці — окремі фізичні особи або творчі колективи (актори, співаки, музиканти, танцюристи, диригенти, режисери), їхні спадкоємці та правонаступники;

— виробники записів (відео, фонограм): окремі громадяни або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу, зобов'язання та відповідальність щодо першого запису виконання з допомогою технічних засобів звукозапису чи відеозапису в будь-якій матеріальній формі, яка унеможливлює їх неодноразове сприйняття, відтворення або сповіщення, їхні спадкоємці та правонаступники;

— організації ефірного та кабельного мовлення: радіо-і телевізійні студії, а також інші організації, які займаються розповсюдженням звуків і (або) зображень засобами бездротового зв'язку або за допомогою кабелю, проводу, оптичного волокна тощо, та їхні правонаступники.

Основні правомочності суб'єктів суміжних прав, як і права авторів, поділяються на особисті немайнові та майнові права.

І. Права виконавців:

— право на ім'я (право виконавця вказувати своє ім'я (псевдонім) на екземплярах запису виконання, при трансляції в ефір або по кабелю);

— право на захист виконання твору, згідно з яким будь-які поправки, доповнення та зміни у виконання твору можуть бути внесені лише за згодою виконавця;

— право на результати виконання — виключне право виконавця на використання результатів різними способами, в т. ч.:

• шляхом передачі через ефір чи кабельне мовлення прямої трансляції першого живого виконання;

• шляхом першого запису, першої фіксації звуків і (або) зображення за допомогою відповідних технічних засобів у матеріальній формі;

• шляхом здавання в прокат екземплярів записів (пра­во на відповідну винагороду) тощо.

Специфіка прав виконавців пов'язана з тим, що, з одного боку, виконавці здійснюють свої права з дотриманням прав авторів творів, що виконуються, з іншого боку — права виконавців діють незалежно від дії авторського права на твори, що виконуються. При цьому права на результати сумісного виконання належать усім членам колективу (учасникам хорів, оркестрів, танцювальних колективів, театральних груп тощо), однак, як правило, здійснюються за взаємною згодою керівниками цих колективів виконавців (режисерами, солістами, керівниками груп). На практиці цим займаються також антрепренери, імпресаріо, комерційні директори.