Питання 3. Особисті майнові та особисті немайнові права авторів.

Традиційним є поділ авторського права на такі правомочності:

1. Особисті немайнові права, невіддільні від особи автора.

2. Майнові права - правомочності, пов'язані з використанням твору.

Особисті немайнові права належать автору твору, є невідчужуваними від особистості творця, охороняються безстроково і не можуть передаватись іншим особам.

Особистими немайновими правами є такі права:

• право на авторство, яке є найважливішим, оскільки визначає всі інші правомочності творця, є невідчужуваним, має виключний і абсолютний характер, дає можливість тій чи іншій особі вважати себе автором твору і вимагати визнання себе у цій якості з боку інших осіб, використовуючи законні способи охорони та захисту цього права;

• право на ім'я — право автора на опублікування твору під власним іменем, вигаданим (псевдонімом) або без зазначення імені (анонімно);

• право на оприлюднення, яке автор може реалізувати самостійно або передати іншим особам (водночас це право може бути реалізовано лише один раз, після чого твір переходить в інший правовий режим);

• право на відзив — право автора випущеного у світ твору відкликати, вилучати екземпляри цього твору з обігу (за свій рахунок і за умов відшкодування користувачам завданих таким чином збитків);

• особливі особисті немайнові права: наприклад, право автора на доступ до оригіналу власного твору для зняття копій тощо;

• право на захист репутації автора, пов'язане із забороною внесення будь-яких змін у твір без згоди його автора.

Майнові права автора охоплюють правомочності, пов'язані з використанням твору¹, на основі договірних відносин. При цьому правомочності, що переходять за угодою від автора до інших осіб, можуть розглядатись як товар особливого роду. До майнових прав автора належать виключні права на використання твору, а також на дозвіл чи заборону його використання іншими особами, в т. ч.:

право на відтворення — повторне надання твору об'єктивної форми, доступної для сприйняття третіми особами (видання, перевидання, тиражування);

— право на розповсюдження твору шляхом першого продажу, відчуження іншим способом у т. ч. здавання в найм або прокат;

— право на публічне виконання, демонстрацію, експонування твору;

— право на запис твору на радіо чи телебаченні, його передачу в ефір, трансляцію чи ретрансляцію;

• право на переклад або переробку твору;

• право на імпорт примірників твору;

— право на практичну реалізацію містобудівних, архітектурних, дизайнерських проектів;

— право на розміщення твору в телекомунікаційній мережі або (і) в електронних базах даних.

Майнові права автора можуть бути відчужені. Автор може передати всі або частину належних йому майнових прав шляхом:

— відчуження, передачі прав назавжди на будь-якій території;

— надання ліцензії (передачі прав на певний термін і на певній території).

Автор має право на винагороду за використання його твору, яка встановлюється у формі одноразового (паушального) патенту, відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті) або комбінованих платежів. Розмір та порядок виплати такої винагороди встановлюється в авторському договорі.

Водночас майнові та немайнові права авторів не існують відокремлено та ізольовано, вони тісно переплітаються та взаємодіють між собою. Практично будь-яке з авторських прав включає в себе як особисті, так і майнові аспекти. Наприклад, за умови, коли ім'я одного зі співавторів твору ніде не зазначається, він позбавляється винагороди за вико­ристання цього твору.

Слід також зазначити, що існування та розвиток інституту авторського права пов'язані з вирішенням супереч­ностей індивідуальних та суспільних інтересів. Авторське право покликане, з одного боку, стимулювати творців, з іншого — реалізувати інтереси суспільства. "Захист авторського права, — зазначають У. Лендс та Р. Познер, — породжує, у першу чергу, компромісний вибір між затратами на обмеження доступу до твору та вигодами від забезпечення стимулів створити твір. Досягнення правильного балансу між доступом та стимулами — центральна проблема в законі про авторське право"⁴. На думку сучасних дослідників, зазначена проблема є проблемою ефективного розподілу ресурсів шляхом застосування авторського права. Права власності, які надаються останнім, є виключними. Власники авторського права мають достатній набір виключних прав для уповноваження відтворення, адаптації, суспільного розподілу, суспільного показу творів, їх копіювання, продажу чи ліцензування цих прав тощо. За цих обставин центральною проблемою є те, що розподіл виключних прав, поряд зі сприянням виробництву інформації, може також обмежувати її поширення⁵. Найважливішими напрямами вирішення останніх є передбачені за­конодавством більшості країн:

— гарантії дотримання особистих немайнових прав авторів;

— права на вільне використання творів (без згоди авторів та виплати відповідної винагороди) у випадку їх цитування; відтворення деяких видів актуальних творів у газетах, на радіо, телебаченні; відтворення спеціальним способом для сліпих (крім творів, що створені спеціально для таких способів відтворення); публічного виконання музичних творів під час офіційних, релігійних церемоній в обсягах, виправданих характером цих церемоній тощо;

— права на вільне відтворення творів у особистих цілях (без намірів отримання комерційної вигоди): занесен­ня творів у пам'ять особистого комп'ютера, перезапис на аудіо-, відеокасету тощо. Водночас вільне відтворення в особистих цілях не допускається у випадках, коли йдеться про архітектурні споруди, бази даних, програми ЕОМ, повні обсяги книг, нотних текстів тощо;

— право на вільне використання твору після закін­чення терміну дії авторського права.