Форми захисту права на комерційне найменування

Формою захисту суб'єктивного цивільного права на комер­ційне найменування називають сукупність організаційних заходів, що забезпечують застосування передбачених законом способів захисту.

Розрізняють юрисдикційну та неюрисдикційну форми захис­ту суб'єктивних прав.

Поняття «юрисдикційна форма захисту» охоплює діяльність уповноважених державних органів із захисту порушених або ос­порюваних прав. Її суть полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за за­хистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.

У рамках юрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядки захисту порушеного права на комерційне найменування. За загальним правилом захист права на комерційне найменування здійснюють у судовому порядку. Спеціальним по­рядком є захист в адміністративному порядку.

Поняття «неюрисдикційна форма захисту» охоплює дії самих потерпілих із захисту порушених або оспорюваних прав, які ці особи здійснюють самостійно, без звернення по допомогу до дер­жавних або інших компетентних органів. Мова йде тільки про законні засоби захисту.

Способи захисту права на комерційне найменування

Під способом захисту права на комерційне найменування ро­зуміють закріплені законом матеріально-правові заходи приму­сового характеру, за допомогою яких здійснюють відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права на комерційне най­менування і вплив на порушника.

У сфері захисту права на комерційне найменування можуть бути застосовані вимоги:

• про визнання права на комерційне найменування;

• про відновлення положення, існуючого до порушення права на комерційне найменування, і про припинення дій, що порушу­ють це право або створюють загрозу його порушення;

• про визнання недійсним акта державного органу;

• про відшкодування завданих збитків.

Вибір конкретного способу захисту з цих можливих надають самому потерпілому, він залежить від характеру вчиненого зло­чину.

Кримінальна відповідальність за порушення права на комерційне найменування.

Відповідно до ст. 229 Кримінального кодексу України неза­конне використання фірмового найменування (комерційного най­менування) або інше умисне порушення права на зазначений об'єкт, якщо воно завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, карають штрафом у розмірі від 200 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами строком до 2 років або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціаль­но використовувалися для її виготовлення.

Ті ж самі дії, якщо їх вчинено повторно або за попередньою змовою групи осіб, а також якщо вони завдали матеріальної шко­ди в особливо великому розмірі, карають штрафом від 1 тис. до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправни­ми роботами строком до 2 років або позбавленням волі строком від 2 до 5 років із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовували для її виго­товлення.

Зазначені дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, карають штрафом у розмірі від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом строком до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3 років. Розмір завданої матеріальної шкоди вважають великим, якщо він у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим - якщо він у 1 тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Питання 2. Поняття та види торговельної марки

У ЦК вжито термін “торговельні марки” (дослівний переклад англійського терміна trademark). На відміну від комерційних най­менувань, за допомогою торговельних марок ідентифікують не сам суб'єкт економічної діяльності, а його товари або послуги.

Відповідно до ст. 492 ЦК торговельною маркою може бути будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що їх виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що їх виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображальні елемен­ти, комбінації кольорів. Приклади торговельних марок: «Обо­лонь» (для пива), «Росинка» (для безалкогольних напоїв), АБП (Агробудпереробка).

Торговельна марка виконує наступні функції:

• Інформаційна (інформування споживачів щодо ви­робників товарів, послуг, джерел походження продукції, їх якісних характеристик тощо).

• Розрізняльна (вирізнення виробників та продукції серед аналогічної, подібної, що пропонується на ринку).

• Гарантійна (гарантування споживачам певного набору корисних властивостей та рівня якості товарів і послуг ).

• Рекламна (привертання уваги споживачів, стиму­лювання збуту маркованих товарів, послуг).

• Захисна (захист від недобросовісної конкуренції).

Ідентифікацію товарів і послуг можна здійснювати різними способами. Відповідно, за формою товарні знаки можуть бути поділені на:

- Словесні товарні знаки - оригінальні слова, назви, словосполучення, короткі фрази, які використовуються для позначення товарів та послуг. Як словесні знаки можуть використовуватись власні імена (Dior, Ford), назви пред­метів (Apple), астрономічні назви (Марс), імена історичних особистостей (Наполеон), найменування географічних об'єктів (Волга), штучні слова - неологізми, фантазійні слова, що не мають смислового змісту (Соса-Соla, Хегох, Коdак), поєднання букв (ВМW), цифрові значення ("№ 5" для парфумів Сhanel або 777" для портвейну), лозунги "Fly with Ме" тощо.

- Образотворчі знаки - конкретні й абстрактні малюн­ки, зображення живих істот, предметів, інших об'єктів, фігур, композицій ліній, плям, які слугують для позначен­ня товарів і послуг. Як зображувальні знаки, зазвичай, ви­користовують орнаменти, зображення тварин, птахів, пер­сонажів казок (наприклад, зображення крокодила на одязі фірми "Лакост", зображення слона з піднятою лапою на про­дукції Азовського заводу ковальсько-пресового обладнання). Особливим видом зображувальних знаків є логотип - сло­весні позначення, виконані в оригінальній графічній манері. Зображувальні знаки менш вигідні з погляду реклами, ос­кільки сприймаються лише за допомогою зору. Водночас вони широко використовуються фірмами, оскільки прикра­шають вироби і привертають увагу покупців.

- Об'ємні знаки - тривимірні позначення, фігури та їх комбінації, які забезпечують оригінальне оформлення виробу (форма пляшки "Соса-Соlа", флакони для парфумів "Сальвадор Далі", фігурне мило, упаковки для цигарок тощо). Однією з основних вимог, які стосуються об'ємних знаків, є вимога щодо оригінальної форми виробу, упаков­ки, які мають вказувати на конкретного виробника і не ви­значатися виключно функціональним призначенням про­дукції. У деяких випадках об'ємні позначення можуть бути зареєстровані не як товарні знаки, а як промислові зразки. Водночас необхідно відрізняти тривимірний товарний знак від промислового зразка. На відміну від промислового зраз­ка, який є художньо-конструкторським рішенням, що ви­значає зовнішній вигляд виробу і невіддільне від нього, то­варний знак є лише засобом індивідуалізації того чи іншо­го виробу.

- Комбіновані знаки - знаки, які включають словесні, зображувальні та об'ємні позначення товарів і послуг (сло­ва, символи малюнки, фігури тощо), сюжетно та компози­ційно поєднані між собою. Прикладом комбінованих товар­них знаків можуть бути етикетки, композиція яких, як правило, включає зображувальні і словесні елементи у ко­льоровому виконанні.

- Нетрадиційні знаки - звукові, світлові, запахові позначення товарів і послуг (музичні мелодії, шумові, світлові ефекти, оригінальний звук тощо). Необхідно за­значити, що проблема виокремлення нетрадиційних знаків є дискусійною, оскільки спеціалісти вказують на неодно­значність розрізняльної здатності таких позначень, норма­тивну невизначеність, складність забезпечення правової охорони, реєстрації, експертизи та публікації заявок тощо. Водночас практиці відомі окремі випадки активного вико­ристання таких знаків, зокрема позивних радіостанцій. Широко відомою звуковою торговельною маркою є рінгтон компанії Nokia – Nokia Tune (музикальна фраза з композиції Grande Valse авторства Францизко Таррега). Рух – ще один вид торгових знаків, що не користуються великою популярністю. Одним з відомих прикладів жесту-марки є товарний знак компанії Nokia для мобільних телефонів та телекомунікаційних послуг (з’єднання двох рук – Connecting People).

У межах кожної із груп існують свої підгрупи, пов'язані зі спе­цифікою охорони відповідного позначення.

Залежно від чисельності користувачів розрізня­ють такі знаки для товарів і послуг:

1.Індивідуальні знаки - позначення, зареєстровані на ім'я окремої юридичної або фізичної особи - суб'єкта під­приємницької діяльності, який одноособово вирішує вико­ристовувати знак самостійно чи передати право на його ви­користання іншим особам.

2.Знаки, що перебувають у спільній власності - зна­ки, що належать кільком особам, взаємовідносини між якими визначаються відповідною угодою. У разі відсутності угоди між співвласниками кожен з власників такого знаку може користуватись і розпоряджатися ним на свій розсуд. Водночас жоден зі співвласників не має права видавати ліцензію на використання цього знака або передавати пра­во власності на нього без згоди решти власників.

3.Колективні знаки - знаки, що позначають товари і послуги, які виробляються і (або) реалізуються особами, які входять у певне добровільне об'єднання (спілку, асоціацію). На відміну від знаків, що перебувають у спільній власності, та незважаючи на широке коло потенційних користувачів, колективні товарні знаки належать об'єднанню, і реєстру­ються, як правило, на ім'я однієї особи. Право на викори­стання такого знака виникає в інших осіб з моменту вхо­дження в об'єднання за умови єдності якісних характери­стик усіх товарів, послуг, які будуть позначатись цим зна­ком.

Паризька конвенція про охорону промислової власності (1883) зобов'язує країни-учасниці реєструвати та охороня­ти колективні товарні знаки, існування яких не суперечить законам країни походження, навіть за умови, коли ці ко­лективи не є власниками підприємств. Підприємства — учасники об'єднання можуть використовувати колектив­ний знак як єдиний для позначення своїх товарів і послуг або поряд з індивідуальним товарним знаком. Відтак основ­ним призначенням колективного знака є вказівка на на­лежність особи, яка його використовує, до певного колек­тиву, об'єднання, яке має право контролювати використан­ня цього знака.

4.Сертифікаційні (гарантійні) знаки - знаки, що виступають як юридична гарантія певного рівня якості то­варів і послуг, які вони позначають. На відміну від колек­тивних знаків, якими користуються лише члени конкрет­ного об'єднання, сертифікаційні знаки можуть використо­вуватися будь-якими суб'єктами за умови дотримання ними певних вимог (стандартів) щодо якості, безпеки та еко­логічної чистоти продукції. Водночас власникам сертифі­каційних знаків забороняється брати участь у торговель­них операціях і здійснювати торговельну діяльність із ви­користанням цих знаків. Наприклад, блакитна квітка Ге­нерального товариства виробників тканин у Франції є га­рантією того, що позначений нею товар вироблений з нату­рального льону; червона вівця Генеральної конфедерації ви­робників овечого молока та промисловців Рокфору вказує на якість та екологічну чистоту представленої на продаж продукції тощо. На думку багатьох дослідників, сертифі­каційні товарні знаки відіграють важливу роль у сучасній ринковій економіці, оскільки слугують інтересам спожи­вачів і стимулюють виробників до впровадження інновацій з метою підвищення якості, конкурентоспроможності та екологічної чистоти продукції.

За ступенем відомості розрізняють такі знаки:

1.Звичайні знаки - будь-яке нове та оригінальне позначення товару чи послуги, яке відповідає умовам охороноздатності певної країни, зареєстроване і охороняється на її території;

2.Загальновідомі товарні знаки - позначення, відомі широкому колу осіб, і такі, що асоціюються у їхній свідомості з конкретним товаром, послугою. Згідно з визначенням Міжнародної асоціації з охорони промислової власності, загальновідомим вважається знак, відомий широкому колу зацікавлених осіб, які мають стосунок до виробництва, збуту чи використання позначеної цим знаком продукції (дійсним або потенційним споживачам цього товару, особам, що беруть участь у його розповсюдженні, оптовикам, ліцензіатам, користувачам за договором франчайзингу тощо), якщо він сприймається ними як такий, що вказує на особливе джерело походження зазначеної продукції. Внаслідок широкої поінформованості зацікавленої частини населення охорона загальновизнаних товарних знаків здійснюється незалежно від факту їх реєстрації. Так, згідно зі ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, у державах - учасницях конвенції загальновідомим знакам для товарів і послуг надається правова охорона без реєстрації у відповідних національних відомствах.

3.Знамениті знаки - знаки, які мають виняткову цінність та самостійну привабливість, що виявляється незалежно від товарів і послуг, які ними позначаються (наприклад: Diог, Коdак, Соса-Соlа, Rolls-Royce та ін).

За розрізняльною здатністю виокремлюють такі:

• Знаки з високою розрізняльною здатністю - довільні, чудернацькі позначення (Коdак, Хегох), або сло­ва, що не стосуються безпосередньо товару (послуги), який позначають (Саmel).

• Навіювальні знаки, що мають певне відношення до товару (послуги), який позначають, і "навіюють думку" про нього.

• Описові знаки, які акцентують увагу на певних рисах, атрибутах, властивостях маркованого товару або послуги.

Торговельна марка може бути створена шляхом скорочення комерційного наймену­вання, використання прізвища людини тощо. Українське законо­давство не створює перешкод для реєстрації такої торговельної марки. Аналогічна ситуація склалася і в ряді інших країн (наприк­лад, у Франції). У той же час у деяких країнах (Великобританії, США) включення прізвища до торговельної марки можливе тільки якщо його вживають відокремлено від конкретної люди­ни, як вказівку на певну продукцію, а не на певну людину (прізви­ще набуває «вторинного значення»), наприклад “Макдональдс”.

Ознаки торговельних марок.

Щоб бути визнаним за торговельну марку, тобто стати об'єктом правової охорони, позначення має відповідати ряду умов:

• вміщуватися на виготовлюваній продукції, її упаковці або супровідній документації;

• дозволяти споживачеві без особливих зусиль упізнати по­трібну йому продукцію і виключати можливість сплутання її з аналогічною продукцією інших виробників;

• мати новизну;

• у встановленому законом порядку бути зареєстрованим.

Суб'єкти прав на торговельні марки.

ЦК визначає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать: володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Виокремлюють два основні типи вимог, яким має відповіда­ти позначення, щоб бути зареєстрованими у якості торговель­ної марки.

Перший тип вимог стосується можливості відрізнити товари та послуги одного підприємства від однорідних товарів і послуг іншого.

Вимоги другого типу пов'язані з можливістю спричинення шкоди використанням торговельної марки, яка має дезорієнтую-чий характер або суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі.

В Україні охорону надають також марці, яка не суперечить пуб­лічному порядку, принципам гуманності та моралі та щодо якої немає підстав для відмови в наданні правової охорони (статті 5, 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Обсяг правової охорони торговельної марки - це предметна, територіальна та часова сфера дії права на торговельну марку. Обсяг охорони, що її надають, визначають зображення торговель­ної марки та перелік товарів, для яких було зареєстровано марку (предметний аспект), при цьому охорона поширюється також і на однорідні товари та послуги.

Якщо торговельну марку охороняють на підставі реєстрації, її охорона обмежується країною, в якій цю марку зареєстровано, згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків чи Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (територіальний аспект).

Якщо охорону марці надають на підставі її використання, те­риторія, на якій марка матиме правову охорону, може обмежува­тися певною місцевістю країни, де її використовують.

У разі охорони марки на підставі використання, без реєстрації, для підтримки охорони необхідно продовжувати використовува­ти марку.

Якщо охорону здійснюють на підставі реєстрації, строк дії реє­страції регламентує національне законодавство (в Україні, на­приклад, він становить 10 років), але його можна продовжувати необмежену кількість разів.

Отже, охорона торговельної марки не обмежена в часі за умо­ви її використання або поновлення дії реєстрації (часовий аспект).

Розрізняльна здатність торговельної марки — це важлива ха­рактеристика торговельної марки, що полягає у здатності іденти­фікувати товари (послуги). Така здатність дає можливість спо­живачам розпізнавати товар (послугу) серед інших однорідних товарів (послуг).

Розрізняльна здатність може бути притаманною торговельній марці, а також набутою шляхом використання марки. Вона є прин­циповою умовою, відповідно до якої визначають охороноздатність торговельної марки.

Цей важливий принцип відображено як у Паризькій конвенції, так і в національних законах про торговельну марку (ст. 6 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”).

Наявність розрізняльної здатності марки є однією з абсолют­них умов надання правової охорони марці, адже головна функція торговельної марки - відрізняти товари (послуги) одних осіб від товарів (послуг) інших осіб.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зобра­жають або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до торговельної мар­ки як елементи, що їх не охороняють, якщо на це є згода відповід­ного компетентного органу або їхніх володільців. Компетентним органом із питань назви є колегіальний орган, утворений уста­новою.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• зазвичай не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, влас­тивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виго­товлення та збуту товарів або надання послуг;

• є неправдивими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами, зображують лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка робить товар цінним.

Зазначені позначення, крім неправдивих або тих, що можуть ввести в оману, можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки.

Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заяв­леними для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;

• торговельними марками інших осіб, якщо ці марки охороня­ють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;

• комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та на­лежать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними то­варів і послуг;

• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право корис­туватися вищезазначеними зазначеннями;

• зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтво­рюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистец­тва та їхніх фрагментів без згоди володільців авторського права або їхніх правонаступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Охорону прав на добре відому марку здійснюють згідно зі ст. 6^bis Паризької конвенції та національним законодавством на підставі визнання марки добре відомою Апеляційною палатою або судом.

При визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, мо­жуть розглядати, зокрема, такі фактори:

• ступінь відомості та визнання марки у відповідному секторі суспільства;

• тривалість, обсяг та географічний район будь-якого викори­стання марки;

• тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просу­вання марки, включаючи рекламування, оприлюднення, представ­лення на ярмарках чи виставках товарів та (або) послуг, щодо яких застосовують марку;

• тривалість і географічний район будь-яких реєстрацій та (або) заявок на реєстрацію марки за умови, що марку використовують чи вона є визнаною;

• свідчення успішного відстоювання прав на марку, зокрема територія, на якій марка визнана добре відомою компетентними органами;

• цінність, що асоціюється з маркою.

Порядок визнання Апеляційною палатою марки добре відо­мою в Україні встановлює установа. За подання заяви про ви­знання марки добре відомою сплачують збір.

Рішення Апеляційної палати щодо визнання марки добре відо­мою в Україні може бути оскаржене в судовому порядку.

Від дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду марка стала добре відомою в Україні, їй надають правову охоро­ну таку саму, якби цю марку було заявлено на реєстрацію в Украї­ні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких марка визнана добре відомою в Україні, якщо використання цієї марки іншою особою для таких самих товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та воло­дільцем добре відомої марки і його інтересам, імовірно, зашко­дить таке використання.

Патентне й авторське право охороняють права споживача лише опосередковано, у той час як торговельні марки служать інтересам споживача безпосередньо. Виробники товару, що мають тор­говельну марку, зацікавлені в тому, щоб підтримувати високий стандарт якості. Тому, якщо споживач знаходить торговельну марку з потрібними йому характеристиками, йому вже не потрібно витрачати зусилля на жодні додаткові пошуки.

Законодавство про товарні знаки захищає виробників товарів і послуг від конкурентів, які підробляють їхні торговельні марки. Виробник товару переважно володіє засобами та стимулами, щоб у судовому порядку відстояти свої права на торговельну марку. У судовому порядку можна не тільки переслідувати просте пірат­ство, а й вирішувати певні юридичні питання, такі як ступінь схо­жості двох торговельних марок. Саме наявність охорони торго­вельної марки спонукає виробників поліпшувати якість своїх то­варів, оскільки захист торговельною маркою може принести більше зла, ніж добра, якщо марка асоціюється з низькоякісним продуктом.