„ ТУБЕРКУЛЬОЗ У ДІТЕЙ ”

План лекції:

1.Етіологія, епідеміологія, класифікація туберкульозу.

2.Коротка характеристика основних форм туберкульозу у дітей.

3.Діагностика туберкульозу у дітей.

4. Принципи лікування туберкульозу.

5. Профілактика туберкульозу.

Туберкульоз – хронічне захворювання у дітей і дорослих, збудником якого є туберкульозна паличка, паличка Коха. За археологічними знахідками останніх часів, первісна людина виникла близько 4 мільйонів років тому. Туберкульозом страдали люди і тварини з давніх-давен, ще з доісторичних часів глибокої стародавності – відколи існують люди на землі. Ця недуга косила людей, заганяючи їх передчасно у могили.

 В кінці ХІХ століття – на початку ХХ століття була всесвітня епідемія туберкульозу. Ця небезпека для людства стала поштовхом до значних відкриттів стосовно перемоги на туберкульозом. У 1882 р. німецький вчений Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу, якого назвали його ім’ям – паличкою Коха.У 1887 р. наш співвітчизник із Галичини Іван Пулюй відкрив х-промені, а згодом у 1895 р. їх відкрив німецький вчений Кондрат Рентген, за що він отримав Нобелівську премію. Це започаткувало розвиток рентгенології та поліпшило діагностику туберкульозу.

У 1919 р. французькі вчені Кальмет і Герен розробили вакцину БЦЖ. Вона являє собою живі пригнічені (авірулентні) мікобактерії туберкульозу бичачого виду. Це відкриття започаткувало щеплення проти туберкульозу.

З 1995 р. в Україні зареєстрована епідемія туберкульозу. Сьогодні епідемічний стан спостерігається не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу, насамперед у тих, де низький рівень життя. До них віднесені всі посткомуністичні країни, більшість країн Африки і Азії.

Епідемія туберкульозу характеризується як триєдина епідемія. Це означає, що епідемія туберкульозу містить три складових:

І - складова включає зростання захворюваності на типовий туберкульоз.

ІІ - складова епідемії зумовлена хіміорезистентним туберкульозом, яка поширюється швидкими темпами і створює велику небезпеку. Часто у них туберкульоз прогресує і вони помирають. Сьогодні в Україні близько 25,0 % нових хворих заразилися хіміорезистентними мікобактеріями. У деяких країнах світу ця цифра сягає 50,0 %.

ІІІ - складова епідемії зумовлена туберкульозом на тлі синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу) та у інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Туберкульоз – проблема соціальна, яка віддзеркалює соціально-економічний стан країни, культурно-освітній рівень та благополуччя населення, ступінь розвитку охорони здоров’я, у тому числі і фтизіатричної служби.

Епідеміологія.

Туберкульоз не є високо заразним захворюванням. При тривалому контакті з бактеріовиділювачем інфікується 25,0 – 50,0 % людей. Тільки 5,0 – 15,0 % інфікованих занедужують на туберкульоз, інші виробляють нестерильний імунітет і залишаються здоровими.

Збудник туберкульозу. Існує більше 120 видів мікобактерій. Найнебезпечнішими є зокрема такі. людський, бичачий, пташиний, мишачий.В Україні вже є випадки туберкульозу, спричиненого мікобактерією африканською. Збудник туберкульозу досить стійкий у зовнішньому середовищі, особливо при низький температурі, проте швидко гине під дією прямих сонечних променів і при кип’ятінні.

Мікобактерії живуть у річковій воді до 5 міс., в ґрунті – 1–2 міс., у фекаліях і на пасовищах – більше 1 року, в молочних продуктах (масло, сир та інші), що зберігаються на холоді – до 10 міс., в пилу – до 3–5 міс. При температурі мінус 23 ° С мікобактерії туберкульозу не гинуть 7 років, а сонце їх вбиває лише від 7–10 хвилин (пряме) до 2 – 6 годин (розсіяне).

Джерелом туберкульозної інфекції може бути хвора людина та більше 55 видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями продукти тваринного і рослинного походження, ґрунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть, розмножуються чи зберігаються збудники туберкульозу.

Механізм передачі туберкульозної інфекції . Туберкульоз від хворого поширюється повітряно-крапельним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим способом (засохлі крапельки мокротиння перетворюються в інфікований пил, який є на підлозі, предметах, в повітрі).Це найчастіший спосіб і становить близько 95,0 % випадків

Аліментарний спосіб зараження можливий при вживанні молока і молокопродуктів від хворих на туберкульоз корів, кіз, через материнське молоко.

Контактно-побутовий спосіб.

Трансплацентарне зараження плоду можливе при заковтуванні плодом інфікованих мікобактеріями навколоплідних вод, через кров, при потраплянні фільтруючих форм мікобактерій до плода через плаценту, при пошкодженні плаценти під час пологів.

Інші шляхи передачі мікобактерій в здоровий організм є такі: через кон’юнктиву ока, шкіру, статеві органи, мигдалики, при операціях тощо. Слід зазначити, що те місце, де відбувається первинний контакт організму з мікробом, називають вхідними воротами інфекції.

Проникнення мікобактерій у первинне вогнище – це початок процесу взаємодії макро- і мікроорганізму. Через 4-8 тижнів у макроорганізмі розвивається сенсибілізація до мікроорганізму, формується імунітет, стимулюються захисні сили макроорганізму. У більшості дітей захисні механізми затримують, а потім зовсім пригнічують інфекційний агент, розвиваються процеси обмеження казеозного вогнища, з’являється капсула, починається відкладання солей кальцію. Зміни, які виникають у первинному вогнищі, є такими самими, як і в лімфовузлах.

Якщо опір макроорганізму дуже малий або зовсім відсутній, мікобактерії поширюються з первинного вогнища, лімфою і кров’ю переносяться в різні органи. На ранніх етапах розвитку процесу проявляються алергійні та токсико – алергійні реакції. Ризик захворювання тим вищий, чим молодша дитина в момент інфікування.

Класифікація

А. Основні клінічні форми.

1.Туберкульоз без чіткої локалізації (туберкульозна інтоксикація у дітей і підлітків).

2.Туберкульоз органів дихання:

а) Первинний туберкульозний комплекс

б)Туберкульоз внутрішньогрудних лімфовузлів (бронхоаденіт)

в) Вогнищевий туберкульоз легень

г) Туберкульоз ВДШ ( гортані, трахеї, бронхів)

д) Дисимінований, інфільтративний, кавернозний, циротичний туберкульоз легень

3.Туберкульоз інших органів і систем.

а) Туберкульоз мозкових оболонок і ЦНС

б)Туберкульоз кісток і суглобів

в)Туберкульоз сечових і статевих органів

Б. Характеристика туберкульозного процесу.

1.Локалізація і поширеність

2.Фаза:

-Фаза активності: інфільтрація, розпад, обсіменіння;

-фаза зворотнього розвитку;

3.Бактеріовиділення (БК- , БК+ )

В. Ускладнення.

1.Кровохаркання і легенева кровотеча

2.Спонтаний пневмоторакс

3.Легенево – серцева недостатність

4.Ателектаз

2.Клініка

Особливості перебігу туберкульозу у дітей.

- частіше розвиваються форми первинного туберкульозу (первинний туберкульозний комплекс, бронхоаденіт, полісерозит);

- висока сенсибілізація всіх тканин до мікобактерій туберкульозу;

- схильність до генералізації процесу, особливо гематогенним та лімфогенним шляхами;

- часте залучення в процес лімфатичної системи (лімфовузлів, судин );

- схильність лімфатичних вузлів до казеозу;

- схильність до самостійного загоювання і сприятливого прогнозу;

- залежність процесу від віку: чим менша дитина, тим важчою є хвороба

Рання туберкульозна інтоксикація

Виникає у дітей перших років життя в початковий період захворювання на туберкульоз. Характерні:

- дратливість, зниження апетиту, підвищена втомлюваність, порушення сну, адинамія, втрата життєрадісності, рухливості, блідість шкіри, головний біль, пітливість.

- припиняється наростання маси тіла дитини,

- періодичні тривалі підвищення температури тіла до 37,1 – 37,5*С,

- під час пальпації периферійних лімфовузлів визначається їх помірне дифузне збільшення, лімфовузли м’які і безболісні,

- віраж туберкулінової проби ( віраж – вперше виявлена позитивна туберкулінова проба після негативної).

- у периферійній крові визначають помірний лейкоцитоз, еозинофілію, іноді – нейтрофільне зрушення формули вліво, помірне збільшення ШОЕ.