2.1. Монопольні явища в економіці України: причини та наслідки

Проблема монополізму і його впливу на розвиток економічної системи людства — одна з головних тем економічної науки кінця ХІХ і протягом усього ХХ століття. Карл Маркс, а за ним В. І. Ленін стверджували, що поява монополій — ознака смертельної хвороби ринкової економіки, заснованої на приватній власності. Їхній прогноз розвитку цієї хвороби звучав так: монополії будуть руйнувати економіку, гальмуючи процес і підриваючи приватне підприємство

Підходячи до трактування монополізації виробництва її розглядають як процес, при якому постачальником товару на споживчий ринок стає лише одна фірма, причому товар не має близьких замінників. Проте насправді підприємства можуть вступати у відкриту чи таємну змову між собою, здійснювати процеси об’єднання та концентрації капіталів, що також зумовлює виникнення монополізації  виробництва.

Дедалі вагомішу роль на сучасному етапі відіграють монополістичні об’єднання. Коли процес монополізації поширюється на сферу безпосереднього виробництва, виникають складніші форми монополістичних об’єднань. З цього випливає необхідність об’єднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов’язаних виробництв кількох галузей промисловості. На цій основі з’являється така форма монополістичних об’єднань, як трест та багатогалузевий концерн [5, 230]. На сьогодні не можна з впевненістю сказати, чи монополізація це добре чи ні. Але є ряд позитивних наслідків, безпосередньо пов’язаних з монополією, які позитивно впливають на стан економіки України:

Економія від масштабу виробництва. Підприємство має найменші витрати на одиницю продукції, тому його прибутки зростають набагато швидше, ніж наприклад на конкурентному ринку).

Володіння основними видами ресурсів. Монополії зазвичай підтримують свою владу за допомогою унікальних природних джерел сировини, принципово нових способів виготовлення традиційної продукції та т.п. Це дозволяє покупцям отримувати кращий товар, який є унікальним та недиференційованим.

Патенти, авторські права, товарні знаки. Володіння патентами та авторськими правами дозволить їх власнику, в даному випадку монополії, володіти правом на винахід, що в принципі буде означати захист від конкурентів та відшкодування витрат.

В умовах глобалізації економіки монополії роблять ринок прогнозованим. За даних умов відсутня конкуренція, але не можна розглядати монополії лише в негативному світлі. Монополіст може проводити активну інвестиційну діяльність, сприяти розвитку інновацій та підвищенню заробітної плати.

Монопольний ринок в Україні має свої особливості. У світі монополізм є лише у виробничій сфері, а в Україні – майже в усіх. Причиної цієї особливості стала командно-адміністративна система колишнього СРСР. На сьогодні найбільшими монополістами на ринку Україні є: «Нафтогаз України», «Укрспецекспорт», «Енергоатом», «Укрзалізниця» тощо.

До негативних наслідків монополізації можна віднести:

Ресурси суспільства використовуються не в повному обсязі. Підприємство, контролюючи ринок, не дозволяє іншим підприємствам перебувати на ринку. А тому, частина продукції, яка необхідна суспільству, не виробляється.

Споживачі платять більшу ціну за меншу кількість товару. Споживачі змушені сплачу­вати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні ви­трати на виробництво. Цей «податок» становить еко­номічний прибуток монополіста. Оскільки вступ у га­лузь нових виробників заблоковано, то механізм лік­відації економічного прибутку у довготерміновому пе­ріоді, властивий конкурентному ринку, тут не діє.

Монополія може бути неефективною. З одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібним виробникам на конкурентному ринку. Більшість сучасних відкриттів дійсно зроблено за участю монополій. Але у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогресу, тому ніщо не спонукає його до ефективності.

Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли певний продукт реалізується  більше, ніж за однією ціною, і ці відмінності не пов’язані з відмінностями у витратах. Продавець-монополіст може застосовувати цінову дискримінацію до різних груп покупців.

На мою думку, монополізація має більше негативних наслідків, ніж позитивних саме для економіки України. По-перше, варто відмітити, що при нинішньому рівні життя, більшість населення просто не в змозі купувати товари за занадто високою ціною, яку може ставити монополія. Набагато краще для споживачів, якщо є ринок із конкуренцією і, відповідно, тоді ж будуть формуватися прийнятні для усіх верств населення ціни. По-друге, монополія все ж використовує науково-технічний прогрес, але в Україні це не досить поширено, оскільки більшість спеціалістів-науковців виїжджають закордон в пошуках роботи. Так, у нас є декілька монополій, але науково-технічний прогрес там не так помітний, оскільки ці монополії і так мають владу на ринку, а отже немає стимулів до вдосконалення. По-третє, монополіст використовую всі можливі способи для створення високих бар’єрів входу, а це унеможливлює створення конкурентного ринку з великою кількістю продавців.

Державі необхідно здійснювати ефективні антимонопольні заходи, які полягають в стимулюванні створення нових підприємств,в заохоченні підприємств інших галузей до виробництва монополізованих видів продукції, в полегшенні доступу інших фірм на монополізовані ринки. Здійснювати це можна за допомогою податків та процентних ставок, пільгового кредитування підприємств, які вступають на монопольні ринки.Формування і проведення розумної антимонопольної політики  повинно сприяти створенню конкурентної сфери ринків економіки України, від якої значною мірою залежить добробут людей України [2].

Слід відзначити руйнівне явище поглиблення антагонізму між глобально поширеним явищем монополізації виробництва та національним економічним суверенітетом країн світу. Така ситуація на виробництві, зорієнтована на реалізацію  стратегій глобальної експансії і породжує ключовий виклик функціонуванню на­ціональних держав у відкритому глобальному середовищі, який полягає у їх усуненні зі світо­вої арени як найвпливовіших суб’єктів глобальної економіки. Це проявляється в істотному звуженні можливостей держав проводити самостійну політику щодо регулювання національних ринків та контролю за національним багатством. У результаті, суттєвої модифікації зазнає структура національного економічного суверенітету країн, яка, охоплюючи усі підсистеми їх національних економічних систем, трансформує їх відповідно до глобальних тенденцій монополізації виробництва [6, 15].

Результати досліджень стану конкурентного середовища в Україні, організованих Центром комплексних досліджень з питань антимонопольної політики, виявили, що на початок 2011 року в результаті фінансово-економічної кризи структурні передумови конкуренції в національній економіці незначним чином покращилися порівняно з попередніми трьома роками досліджуваного періоду 2008-2011 років [1].

Абсолютний приріст частки чистої монополії у 2008-2009 році становив 0,8 відсотків, а у 2009-2010 роках аж 2 відсотка, проте у 2011 році показник знизився на 1,3 відсотка. Спостерігається негативна тенденція до збільшення частки чистої монополії у структурі вітчизняного ринку у 2008-2010 роках, що спричинено перш за все недосконалістю антимонопольної бази в Україні, проте, виходячи із значення показника, у 2011 році спостерігається певне поліпшення ситуації.

За методикою Антимонопольного комітету при визначенні чистих монополій  враховуються також  геогафічні межи ринку. Іноземних монополістів, які діють на українськму ринку, теж включають в перелік чистих монополій.

Частка ринків з конкурентною структурою у 2008-2009 роках зменшилась на  2,4 відсотка, тоді як уже в 2009-2010 роках цей показник уже становив 6 відсотків, тобто в три рази швидше, ніж у попередньому році і тільки у 2011 році відстежується позитивна тенденція до збільшення частки ринків з конкурентною структурою на 1,5 відсотка порівняно з 2010 роком.

Частка ринків із жорсткою олігополією у 2008-2011 роках коливалась в межах від 12 до 16,6 відсотка. Частка ринків з ознаками домінування за 2008-2011 роки коливалась від  22,6 до 32,7 відсотків. На обох ринках за останні роки спостерігається позитивна тенденція до зменшення їх впливу.

У 2010 році на відміну від 2008 року, частка ринків з конкурентною структурою, уже становила менше половини по відношенню до всіх інших ринкових структур. Така тенденція в цілому для українського суспільства призведе лише до руйнівних наслідків, якщо не реформувати антимонопольне законодавство. Окремі суб’єкти ринкових відносин  після економічної кризи, початок якої припадав на 2008 рік, змогли ще більше монополізувати промисловість.  Основою цих негативних процесів стало недосконале монопольне законодавство, природно-географічні фактори і значно краща матеріальна база, якою володіють більшість монополізаторів виробництва.

Триває концентрація або завершення монополізації в таких секторах економіки, як промисловість (вугільна, металургійна, гірничодобувна, хімічна); енергетика (розподіл електроенергії, видобуток, переробка, транспортування та продаж нафтопродуктів); виробництво продуктів харчування (курятина та яйця); підприємства комунальних послуг; охоронна галузь; будівництво; авіаційні пасажирські перевезення, мобільний зв’язок, засоби масової інформації. І це — тільки на національному рівні та лише приватний капітал.

До цього можна додати, що бурхливо розвиваються регіональні та місцеві монополісти. І це — не враховуючи державних природних монополій (залізниця, порти тощо) [4].

Контроль та володіння основними видами сировини для виробництва товару є важливою причиною  монополізації виробництва, сам факт існування якого призводить до таких негативних наслідків як скорочення обсягів виготовлення продукції та підвищення цін на неї, і до суспільних втрат, які становлять половину економічного прибутку монополістів [2, 250]. Також створюється штучний дефіцит; придушується конкуренція; інвестування в основному спрямовується на проекти з максимальною віддачею, оминаючи при цьому найважливіші виробництва для суспільства [5, 271]; стримується науково-технічний прогрес, тому що виробникам-монополізаторам не завжди вигідно вкладати кошти в нові розробки, якщо є можливість довгий час повністю привласнювати прибуток за рахунок уже існуючих технологій.