Основна частина.

Сьогодні я хочу розповісти вам про хлопчика, якого звали Бен. Він народився 18 вересня 1951р. в Детройті, штат Мічиган. Це був звичайний темношкірий американський хлопчик з дуже бідної сім’ї. У нього був молодший братик і їх виховувала мати, батько їх залишив.

Бен вважався самим тупим учнем у школі, він не мав достатніх знань з жодного предмету. Мати не могла нічим допомогти йому, тому що сама була неосвічена та багато працювала, щоб хоч якось забезпечити сім’ю.

Крім того у Бена був дуже запальний характер, він постійно порушував дисципліну. Одного разу навіть так сильно посварився з кращим другом, що побився з ним.

Страшно собі уявити, ким би став Бен, якби одного разу, коли мати прийшла з батьківських зборів, вона не поставила питання навчання дітей дуже чітко.

З наступного дня діти мали читати по дві книжки на тиждень (крім учбового матеріалу), зменшити перегляд телевізору до 30 хвилин на тиждень! В кінці тижня мали давати звіт матері про прочитані книги.

Спочатку це було шоком для хлопців. Їх життя мало кардинально змінитися, і їм це абсолютно не подобалось, адже до цього часу вони взагалі не робили домашні завдання, а весь свій вільний час проводили перед телевізором. Але слово матері було законом.

Спочатку Бен вибирав книжки полегше, а потім почав зауважувати, що йому подобається читати про природу, будову землі та все, що стосується життєдіяльності живих організмів. Читання почало захоплювати його, він брав книги в бібліотеці все складніші та складніші…

Одного разу на урок географії вчитель приніс камінь невідомої породи і запитав учнів, чи знають вони щось про нього. Всі мовчали, ніхто не знав. І раптом Бен підняв руку. В класі почали сміятися та кепкувати над ним – ось зараз скаже якусь дурницю. Проте Бен спокійно спочатку сказав назву каменю, а потім розповів, як ця порода утворюються. Клас завмер, всі мовчали, очікуючи, що скаже вчитель. Вчитель сказав: «Молодець Бен. Все саме так». Цей випадок став точкою відліку, коли Бен перестав бути найтупішим учнем класу та школи. Важливо сказати, що дуже важко давалося навчання, так як йому важко було уважно слухати і у нього була майже відсутня уява. Тим не менш, це не завадило йому досягати успіху в середній і старшій школі, а так само з відзнакою закінчити її. Через деякий час він наздогнав усіх. А до кінця учбового процесу Бен був найкращим учнем школи, якому випала честь сказати випускну промову…

На цьому він не зупинився. Бен вже зрозумів, що природничі науки - це його стихія. Він мріяв стати лікарем. Нейрохірургом. Ця професія дуже складна та відповідальна. Крім необхідних знань потрібно було мати дуже точну координацію рук. І хлопець давно помічав, що володіє цією якістю. Після школи він вступив і закінчив Єльський університет (факультет психології), а потім медичне відділення університету Мічиган. І знову йому прийшлось докладати величезних зусиль, щоб отримати знання та добре вчитися. Йому було набагато складніше, ніж у школі. Але у нього була мрія. І він йшов до неї. Найдивовижніше те, що його слабка ланка – уява, до цього часу стало його сильною ланкою. Його мати постійно підтримувала його.

Пройшли роки… Після закінчення медінституту Бен Карсон стає лікарем-інтерном в нейрохірургії лікарні Джона Хопкінса (Балтімор). Ставши нейрохірургом починає цікавитися педіатрією. Вкладення своїх сил в дітей його цікавлять більше, ніж у дорослих. Так він перейшов в дитячу нейрохірургію і успішно провів велику кількість операцій, і в 33 роки стає наймолодшим директором підрозділу дитячої педіатрії. Так само він перший у світі в 1987 році успішно розділив сіамських близнюків, з'єднаних на потилиці! У цій операції було задіяні 70 хірургів на чолі з Беном, тривала операція 22 години. В даний час ці близнюки живуть самостійно.

Ще одна із самих приголомшливих операцій Бена Карсона - операція з видалення однієї півкулі у дівчинки, яка страждає на епілепсію. Тепер такі операції вже не рідкість. Бенджамін Карсон за багато років своєї роботи в нейрохірургії отримав численні нагороди. У тому числі він має 61-у почесну докторську ступінь. Він працює і оперує більше 300 дітей на рік і використовує свій день з 7.00 до 18.15. Час, що залишився він намагається проводити з дружиною і дітьми. Крім того він виступає на різних заходах, відвідує школи з метою мотивувати учнів до успіху, працьовитості. Бен Карсон створив спеціальний фонд для бідних дітей, які б могли змогу навчатися, але за умови, що вони справді докладають зусиль та мають не меті отримання професії. Бен Карсон написав чотири книги. Книга «Золотые руки» Бена Карсона і ще три книги, перекладені на російську мову, «Мысли широко», «Вся картина» та «Не бойтесь рисковать» стали бестселерами. Перша книга є автобіографією, решта про свою особисту філософію успіху, що включає віру в Бога і працьовитість [5].

Повернемося назад…. Ким був Бен? Бідним чорношкірим хлопчиком без уяви, знань та змісту життя… А сьогодні він щасливий! Чи реалізував він свої потреби? Так! Чи було це легко? Ні! Але чи варто було докладати зусилля? Так!

Повідомлення

Дехто не задумається над своїм життям, своїм майбутнім та пливе за течією. Набагато краще у своєму житті не покладатися на «якось воно буде», а користуватися відомою олімпійською формулою успіху: