2. Механізм організації короткострокового кредитування підприємств

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв’язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов’язань постачальниками та іншими обставинами, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Вирішити ці проблеми лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому підприємство вимушене звертатися до залучення коштів, фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Підприємства за даними планів виробничого і соціального розвитку визначають власну потребу в короткострокових кредитах. Плановий розмір кредиту характеризує гранично допустимий рівень позичкової заборгованості підприємства банку на відповідну дату. Він знаходить своє відображення в кредитному договорі підприємства з комерційним банком. Про можливість та умови одержання додаткової позики робляться застереження у кредитних договорах.

Планування потреби в позичкових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення розміру кредиту. Ця сума визначається для кожного об’єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цілями і власними оборотними коштами.

Для визначення планового розміру кредиту підприємства здійснюють розрахунок потреби в короткострокових кредитах банку. Він складається на плановий рік із розбивкою даних (з наростаючим підсумком) на квартальні дати.

Планова потреба у кредиті під сукупний об’єкт кредитування визначається співставленням загальної суми вкладень у товарно-матеріальні цінності, готову продукцію, виробничі затрати і кошти в розрахунках на відповідну дату з наявними в господарстві джерелами їх покриття – власними оборотними коштами, кредиторською заборгованістю і грошовими авансами від заготівельних організацій [6, 7].

Для складання розрахунку потреби в короткострокових кредитах банку залучаються дані річного звіту за минулий рік, бухгалтерських балансів на квартальні дати, фінансового плану. Договорів на матеріально-технічне постачання, технологічні карти, договори на внутрішньогосподарську оренду тощо. При цьому на початок планового року використовуються дані річного звіту, а на його кінець – дані відповідних таблиць плану виробничого і соціального розвитку та допоміжних розрахункових таблиць. Відомості про нормативи беруться з таблиці «Нормативи власних оборотних коштів та джерела їх покриття», а про аванси заготівельних організацій – з укладених договорів контрактації. Кредиторська заборгованість планується за фактичними даними минулого року з урахуванням можливостей її зниження. При цьому з суми заборгованості виключається заборгованість робітникам і службовцям, а також органам соціального страхування, яка ввійшла до стійких пасивів. Розмір планових сум вкладень по кварталах здійснюється методом прямого розрахунку відповідних витрат, виходу продукції, залишків тварин на дорощування та відгодівлі, матеріальних цінностей. В окремих випадках допускається розподіл планових сум за часткою вкладень на квартальні дати в минулому році.

Кредит на видачу грошових авансів громадянам планується на основі реєстру договорів на продаж продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах. Потреба в цих показниках визначається в розмірі 50% суми договорів .Загальна потреба в короткострокових кредитах під сукупний об’єкт кредитування визначається плановими понаднормативними залишками товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також розміром авансів громадянам на виробництво сільськогосподарської продукції за договорами. У тих випадках, коли протягом року через погодні умови фактичні вкладення суттєво відхиляються від попередньо розрахованих планових сум, то підприємство складає уточнений розрахунок потреби в кредитах. Кредитні відносини підприємств з комерційними банками, які включають планування, видачу і погашення позики, зменшення чи збільшення процентних ставок, будуються на основі кредитних договорів. Вони визначають взаємні зобов’язання і економічну відповідальність за дотримання принципів кредитування двох сторін: підприємства та обслуговуючого його банку. Термін дії кредитного договору зумовлюється особливостями кругообігу оборотних коштів підприємств. Він може заключатися на рік чи на більш короткий період. У кредитному договорі вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови.

Процедура отримання кредиту підприємством передбачає:

- попередні переговори;

- подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту;

- оцінка банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства;

- підписання кредитного договору між підприємством і банком;

- надання кредиту;

- контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.