7.Методи дослідження в дидактиці.

Дослідження в дидактиці, як і в інших науках, є процесом і результатом діяльності дослідника. Його мета — здобути нові для суспільства знання про зако­номірності, зміст, форми, методи, особливості орга­нізації навчально-виховного процесу в різних умовах навчання.Наукове дослідження відрізняється від звичайної пе­дагогічної праці наявністю чітко визначеної мети, роз­робкою методики дослідження, яка спрямована на перевірку певного припущення,сформульованого до­слідником. Зокрема, виділяють теоретичні (фундаментальні) та прикладні дослідження. Теоретичні дослідження розкривають загальнотеоретичні положення, зв'язки, залежності, закономірності навчання і є основою для поглиблення, розширення теоретичних знань з даної галузі. Прикладні дослідження, як правило, включають методичні розробки, рекомен­дації щодо впровадження у педагогічну практику їх результатів.Етапи проведення дослідження розкриваються наступним чином. Дослідник спочатку обирає актуальну тему дослід­ження. Обґрунтовуючи актуальність своєї роботи, слід пояс­нити, чому вона важлива для теорії і практики, які саме аспекти вже вивчені, а які перебувають у полі зору дослідника.Для проведення дослідження треба визначити об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання, підібрати методи дослідження.За допомогою емпіричних методів отримують інформа­цію про стан функціонування педагогічних явищ, виявля­ють суперечності між реальною освітньою практикою, рівнем наукових знань про неї і потребою осягнути сутність явищ. До групи цих методів належать такі: спостереження, експеримент (констатувальний, формувальний), бесіда, анкету­вання, тестування, аналіз продуктів діяльності учнів.Теоретичні методи— це способи виділення й аналізу ок­ремих об'єктів, ознак, властивостей, педагогічних явищ; ви­явлення загального й особливого, формулювання загальних вимог, принципів, правил, законів. Це метод графів, алго­ритмізації, моделювання; індукція та дедукція — логічні ме­тоди узагальнення, математизації отриманих емпіричним шляхом даних; складання бібліографії, реферування, кон­спектування, анотація, цитування тощо.Ме­тоди математичної й статистичної обробки отриманих даних допомагають оцінити результати експерименту, підтвердити надійність висновків, теоретичних узагальнень, підтвердити правильність прогнозу. Найбільш розповсюдженими: реєстрація, ранжування, шкалування. За їх допомогою визначаються: середнє арифметичне, меді­ана — показник середнього ряду; ступінь розсіювання — дисперсія, або середнє квадратичне відхилення тощо.

8.Доведіть, що сучасна система освіти в Україні грунтується на засадах особистісно орієнтованого та компетентісного підходів .

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентісну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в Майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості.

Сучасне інформаційне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність.

Нагадаємо, що ключові компетенції формуються в процесі реалізації цілісного змісту освіти загальноосвітньої школи, а предметні - передбачені змістом конкретного предмета і набуваються впродовж конкретного року або ступеня навчання.

Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови. Діяльнісна компетенція передбачає володіння загально-навчальними уміннями і навичками, які поділяються на чотири групи:

Для забезпечення визначених предметних компетенцій і реалізації основних завдань початкового курсу української мови необхідно відібрати відповідне змістове наповнення предмета українська мова. Воно представлене чотирма змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною і діяльнісною.

Нині існує багато різних думок щодо поняття, класифікації та виокремлення найважливіших компетентностей. Дослідники наводять різноманітні означення поняття компетентності. "Бути компетентним означає вміння мобілізувати в даній ситуації отримані знання та досвід". Спроможність особистості сприймати індивідуальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу. Отже, компетентність — це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, умінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи вирішення проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.

Не зважаючи на різноманітні визначення компетентностей, усі дослідники виокремлюють їх важливу якість - вияв компетентності у конкретній діяльності в певній ситуації. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона тісно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки в умовах конкретної діяльності.

Таким чином, компетентність не зводиться ні до знань, ні до умінь. Компетентність - це той ланцюжок, який пов'язує знання та діяльність людини.