2. Нормативно-правове регулювання та оцінка рівня умов праці

За даними статистики 50 % всіх нещасних випадків спричинені неуважністю, недотриманням правил техніки безпеки та їх незнанням, байдужістю відповідальних осіб. Навчання правилам техніки безпеки й охорони здоров’я – єдина форма навчання, яка є обов’язковою згідно закону.

Відповідальність за стан техніки безпеки несуть керівники організацій.

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. Реалізуються ці права через виконання вимог, викладених у законодавчих актах. Так, правове регулювання умов і охорони праці в Кодексі законів про працю України (КЗпПУ) не обмежується тільки главою “Охорона праці”. Норми щодо умов та охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпПУ (“Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Професійні спілки”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю” тощо).

ЗУ “Про колективні договори й угоди” передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо умов та охорони праці.

ЗУ “Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником організації та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні.

Дії законів поширюються на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.

Державна політика у сфері охорони праці базується на таких принципах:

• пріоритету життя та здоров'я працівників відносно результатів діяльності підприємств;

• повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• комплексного розв'язання завдань з питань умов та охорони праці на основі досягнень у галузі науки і техніки;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

• участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці тощо.

Державне управління охороною праці та державне регулювання умов праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки та трудові колективи через уповноважених осіб. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до законодавства контролюють:

• умови праці на робочих місцях, безпеку технологічних процесів, машин, механізмів, стан засобів колективного та індивідуального захисту;

• режими праці та відпочинку;

• використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

• пільги й компенсації, що надаються працівникам за роботу з важкими та шкідливими умовами праці;

• відшкодування власником шкоди працівникам у випадку погіршення їхнього здоров’я або заподіяння моральної шкоди.

ЗУ “Про охорону праці” визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи з охорони праці (табл. 6).

Таблиця 6

Заходи	Характеристика
Соціально-економічні заходи	передбачають: обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків та професійних захворювань; безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги й компенсації працівникам, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці; безкоштовну видачу таким працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту; відшкодування власником шкоди у випадку каліцтва та інших ушкоджень здоров’я (або його сім’ї у разі смерті потерпілого), що пов’язані з виконанням трудових обов’язків, а також моральної шкоди.
Організаційно-технічні заходи	покликані забезпечити такий рівень організації праці та технічних рішень з охорони праці, які б не допускали впливу небезпечних виробничих факторів на працівників.
Організаційні заходи	передбачають правильний вишкіл працівників, чітке та своєчасне проведення інструктажів та контролю знань з охорони праці, зручне планування робочих місць, хороший стан засобів колективного та індивідуального захисту.
До технічних засобів і заходів	належать: застосування технічно досконалого обладнання, інструментів і приладів, транспортних засобів та засобів колективного захисту (огороджень, запобіжних пристроїв, пристроїв блокування, сигналізації, системи дистанційного управління).
Санітарно-гігієнічні заходи	спрямовані на зменшення негативного впливу на працівників елементів санітарно-гігієнічних умов праці, доведення їх до нормативних рівнів.
Лікувально-профілактичні заходи	передбачають медичні огляди працівників; безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці; дотримання особливих вимог з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Для створення сприятливих умов праці потрібно систематично аналізувати всі елементи виробничої сфери та доводити їх до відповідних нормативів.

Умови праці на виробництві диференціюються в залежності від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також з урахуванням їх можливого шкідливого впливу на стан здоров’я людей.

Умови праці, згідно з гігієнічною класифікацією, поділяються на 4 класи (табл. 7):

Таблиця 7

Клас	Характеристика
1-й клас –оптимальні умови	зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.
2-й клас –допустимі умови	характеризуються такими рівнями факторів виробничого й трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працівників.
3-й клас – шкідливі умови	характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні несприятливо впливати на організм працівника та/або його нащадків. Шкідливі умови за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працівників підприємства поділяються на 4 ступені: 1-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються за тривалішого, ніж початок наступної зміни, переривання контакту зі шкідливими факторами), та збільшують ризик погіршення здоров’я; 2-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності та появи окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності); 3-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які призводять до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою працездатності в період трудової діяльності); 4-й ступінь – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань з втратою загальної працездатності.
4-й клас –небезпечні (екстремальні) умови	характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя людини та високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань.

Важливе значення має оцінювання умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці. Недотримання норм є аморальним по відношенню до працівників, оскільки забезпечення безпеки на робочому місці – це не тільки питання техніки безпеки й організації виробництва, але, перш за все, моральний обов’язок кожного керівника.

Оцінювання умов та характеру праці на робочих місцях здійснюється для:

• контролю умов праці на відповідність санітарним правилам і нормам;

• атестації робочих місць за умовами праці;

• санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

• складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

• розслідування випадків професійних захворювань;

• розробки рекомендацій щодо поліпшення умов праці тощо.

Основними документами, що регламентують умови праці на підприємствах різних форм господарювання, є:

• різні ГОСТи, санітарні правила і норми;

• гранично допустимі рівні, гранично допустима концентрація;

• гігієнічні норми;

• методичні розробки з контролю.

Санітарні норми широко застосовуються під час аналізу й оцінки стану умов праці та розробки заходів щодо їхнього поліпшення.

Індекс відповідності фактичних умов нормативним (І_а) визначають за такою формулою:

(1)

де У_ф – фактичне значення елемента умов праці; У_н – нормативне значення елемента умов праці.

Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища та важкості праці за гігієнічною класифікацією праці визначається в балах (від 1 до 3 балів). Кількість балів за кожним фактором проставляється в карті умов праці. Для оцінювання впливу фактора на умови праці враховується час його дії протягом зміни.

(2)

де Х_факт – фактична оцінка, бали; Х_ст – ступінь шкідливості фактора або важкості праці; Т – відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.

Крім типової методики оцінювання умов праці, застосовується методика інтегрального бального оцінювання важкості праці в конкретних умовах виробництва. Фактичні показники рівня елементів виробничого середовища встановлюються вимірюваннями за допомогою відповідної апаратури й оцінюються від 1 до 6 балів залежно від кількісного значення.

Інтегральний показник важкості праці (І_в) визначається за такою формулою:

(3)

де Х_опр – величина рівня елемента, що отримав найвищу оцінку (балів); Х_і – арифметична сума величин рівнів усіх елементів, за винятком Х_опр; п – загальна кількість елементів умов праці.

Залежно від рівня інтегральної оцінки умов праці виділяють шість категорій важкості праці (табл. 8 та табл. 9). Залежно від загальної оцінки всіх факторів визначається величина доплати до тарифної ставки.

Таблиця 8

Категорія важкості праці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ
Інтегральна бальна оцінка	до 18	19–33	34–45	46–53	54–58	59–59
Доплати за умови праці	–	–	4–8 %	12–16 %	20 %	24 %

Таблиця 9

Категорія	Характеристика
перша	належать роботи, що виконуються в комфортних умовах виробничого середовища за оптимальної величини фізичного, розумового й нервово-емоційного навантаження.
друга	належать роботи, що виконуються в умовах, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень у стані здоров’я працівників.
третя	належать роботи з підвищеними м’язовими або нервово-емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами (формувальники в ливарних цехах).
четверта	належать роботи, під час виконання яких вплив небезпечних і шкідливих виробничих факторів призводить до виробничообумовлених і професійних захворювань (сталевари).
п’ятої	належать роботи, що виконуються в несприятливих (екстремальних) умовах. Для працівників, зайнятих виконанням робіт п’ятої категорії важкості, характерний високий рівень виробничообумовлених і професійних захворювань, виробничого травматизму (шахтарі на підземних роботах).
шоста	належать роботи, що виконуються в особливо несприятливих умовах, а ознаки патологічного стану організму виявляються вже в першій половині зміни або в перші дні тижня. Виконання цих робіт пов’язане з небезпекою виникнення професійних захворювань і виробничих травм (водолази, які працюють на великих глибинах).

Отже, оцінювання умов праці визначенням її важкості є найбільш науково обґрунтованим. Воно дає змогу точно визначити рівень компенсацій за несприятливі умови праці.

Комплексне оцінювання всіх факторів виробничого середовища, трудового процесу, сукупних соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності, здійснюється за допомогою атестації робочих місць. Атестація проводиться в усіх організаціях незалежно від форм власності, де технологічний процес, обладнання, що використовується, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливо впливати на стан здоров’я персоналу.

Атестація робочих місць за умовами праці передбачає:

• виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;

• дослідження виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на робочому місці;

• комплексне оцінювання чинників виробничого середовища й характеру праці на їх відповідність вимогам стандартів і санітарних норм;

• обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за умовами праці;

• підтвердження або визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги й компенсації залежно від умов праці.

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити за рахунок підприємства певні пільги та компенсації;

• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо поліпшення.

Згідно з типовою методикою оцінювання умов праці їх фактичний стан визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими й особливо шкідливими умовами на основі гігієнічної класифікації праці. Оцінювання проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних вимірювань, що відображаються в карті умов праці на робочих місцях.

Створення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і виробничого травматизму – це важливі завдання кожної організації. Впровадження комплексу економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу (автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами), сприяє подальшому поліпшенню умов праці. Разом з тим рівень розвитку техніки досі не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, за яких не було б шкідливого впливу на людський організм. Тому, для таких працівників законодавством передбачені різні засоби та компенсації впливу несприятливих умов праці:

• використання спеціального одягу, взуття, засобів індивідуального захисту працівників;

• скорочення робочого часу;

• збільшення тривалості відпустки;

• встановлення доплат до тарифних ставок;

• пільгове пенсійне та санаторно-курортне забезпечення;

• профілактичні медичні огляди;

• лікувально-профілактичне харчування для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, для зміцнення їхнього здоров’я та попередження професійних захворювань.

Працівникам, зайнятим на певних роботах зі шкідливими умовами праці, передбачене надання молока, оскільки його вживання сприяє підвищенню опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища. Таким працівникам надається додаткова відпустка та встановлюється скорочений робочий день відповідно до Списку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку та скорочений робочий день. Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу встановлюється не більше 36 годин на тиждень, тривалість додаткових відпусток становить 6, 12, 18 та 36 робочих днів.

Доплати за несприятливі умови праці можуть здійснюватись підвищенням тарифних ставок та посадових окладів, надбавок до ставок і окладів з урахуванням під час їхнього встановлення реальних умов праці. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду та в різних модифікаціях застосовується різними суб'єктами господарювання.

Стаття 15 ЗУ “Про оплату праці” конкретизує цю норму та передбачає, зокрема, що умови запровадження й розміри доплат, надбавок, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються колективним договором з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

До компенсаційних доплат за умови праці, що відхиляються від нормальних, належать такі:

• за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах праці;

• за інтенсивність праці;

• за роботу в нічний час;

• за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов праці на цих місцях. На підприємствах встановлюються розміри доплат від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу).

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги та компенсації, які не передбачені чинним законодавством (триваліші відпустки, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безкоштовні обіди).

В даний час поряд з гранично допустимими за окремими факторами розроблені й оптимальні норми, на які потрібно орієнтуватись при розробці заходів з удосконалення умов праці. Удосконалення умов праці – це безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.

Важливим завданням є розробка заходів з поліпшення умов праці (рис. 1).