Список використаних джерел

1. Амонашвілі Ш.А. В школу - з шести років . - М.: Педагогіка, - 1986.

2. Бервецький З., Хлєбникова Л. Виховувати музичну культуру// Грані творчості: Кн. Для вчителя. К.: Рад. шк., 1989. – с. 126-140.

3. Верховинець В.М Теорія українського народного танцю. - К.: Музична Україна, 1990.—150 с.

4. Ветлугіна Н. О. Музичний розвиток дитини. – К.: Муз. Україна, 1978. – 256 с.

5. Ветлугіна Н.О Музичний розвиток дитини. - М., 1968. - с. 90.

6. Вікова психологія. За ред. Г.С Костюка. К., Рад. Школа, 1976.—272

7. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О. Скрипченко, Л. Волинська, З. Огороднійчук та ін.—К.: Просвіта, 2001. -416 с.

8. Виготський Л.С. Уявлення і творчість в дитячому віці. М.,- 1967.

9. Грицюк Н., Зінькевич О., Майбурова К., Щурона Н. слухання музики в 1-3-х класах: методичний посібник. – К.: Муз. Україна, 1980. – 52 с.

10. Запорожець А.В. Вибрані психологічні праці у 2 - х томах / за ред. В.В.Давидова, В.П.Зінченка, (Авт. вст. ст. А.А. Венгер, В.П .Зінченко, с. 6 - 35, коментарі В.П. Зінченка ) - М.: Педагогіка, 1986. - с.22.

11. 3іміна А.М. Основи музичного виховання і розвитку дітей молодшого віку: Підручник для педвузів. - М., 1993.

12. Падалка Г. Учитель, музика, діти. – К.: Муз. Україна, 1982. – 144 с.

13. Печерська Е. П. Уроки різні та незвичайні//Рідна школа. – 1995. - №4. – с. 62-65.

14. Питання музичної педагогіки. М., 1979, вип. 7.

15. Ростовський О. Я. Методика викладання музики у початковій школі: Навч.-метод. посібник. – 2-е вид., доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 216 с.

16. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.

17. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - Вибрані твори у 5 т. - К.: Рад. Школа. - 1977. - Т.3 - с. 95.

18. Теплов Б.М. Проблема індивідуальних відмінностей. - М., 1961. - с. 10.

19. Тушева В. Творчі завдання на уроках музики//Початкова школа. – 1997. - №6. – с. 29-31.

20. Уроки музики в загальноосвітній школі: Методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 104 с.

21. Уроки музики в початкових класах: Навч. Посібник. – Київ: Либідь, 2001. – 272 с.

Додатки

Додаток 1

Музично - дидактичні ігри

«Звучи, наша пісенько!». «Учитель» показує на «чарівній руці» (модель нотного стану) звуковисотний малюнок надуманої ним мелодії, слухає спів класу й оцінює його.

«Чую дзвін та не знаю, де він?». «Учитель» виконує музичну фразу (фрагмент знайомої пісні) на одному з дитячих музичних інструментів, але так, щоб діти не бачили. Вони визначають, з якої пісні прозвучав уривок, на якому інструменті він був виконаний. Якщо хтось може, то повторює почуту музичну фразу на інструменті, що стоїть на парті. «Учитель» коментує виконання і, якщо треба, може запросити «асистента».

«Учитель-диригент». Під час виконання пісні для кожного ряду обирають диригента, який керує співом як «учитель». Він слухає спів школярів і оцінює його. Діти у свою чергу оцінюють майстерність «диригента». Різновид гри – «диригент» керує оркестром (виконанням на дитячих музичних інструментах). Учитель – один з оркестрантів.

Можливість хоча б недовго виконувати роль учителя дуже цінна: окрім здійснення навчальних завдань (розвиток слухового сприймання і швидкість реакції), це сприяє вихованню сміливості, відповідальності за доручений етап уроку.

Можна також проводити навчально-музичні ігри, в яких діти «обирають» роль інших дорослих людей, представників різних музичних професій.

«Музичний оглядач». Щотижня комусь із учнів пропонують удома уважно слухати музичні радіо- і телепередачі, а потім у класі розповідати про них. Звичайно, розповіді невеликі, але школяр вчиться чітко й виразно говорити про музику. Учитель і діти дякують «оглядачеві».

«Музичне інтерв’ю». Після прослухання музики в класі одного з учнів пропонують «узяти інтерв’ю» в кого-небудь із однокласників. Доцільність гри в тому, що школярі вчаться не тільки відповідати на запитання, а й ставити їх, що сприяє розвиткові мислення й мовлення. Ставити запитання на уроках незвично для дітей, до цього їх спонукає ігрова ситуація. Учасники діалогу дякують один одному.

«Гастролер-музикант». У ході уроку вчителеві допомагає приїжджий «гастролер» - учень, який навчається гри на музичному інструменті: фортепіано, скрипці тощо. Він виконує підготовлену п’єсу і стисло розповідає про неї. Потім можна провести бесіду про музику. Виконавець вчиться поводитися на уявній концертній сцені (виходити до інструмента, вклонятися тощо). Цю гру використовують для закріплення ряду навчальних тем уроків.

Безпосередньо після гри «гастролер-музикант» можна провести гру «Круглий стіл»: учні за власним бажанням висловлюються про почуту музику. У невимушеній обстановці дітям легше подолати боязкість, скутість. Учитель, спостерігаючи за ними, ненав’язливо спрямовує хід дискусії.

«Конкурс юних музикантів-виконавців», який може складатися з «конкурсу співаків» і «конкурсу інструменталістів». З класу вибирають «журі» на чолі з «головою», що оцінює виконання, коментує. Присутні нагороджують виконавців оплесками. Переможцям вручають призи: дитячі книжки про музику (інші музичні ігри вказані в додатку).

Додаток 2