Б) Найвищий ступінь порівняння

1.Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найсмачніший, найкращий, найлегший. Поруч з цим префіксом для підсилення якості вживаються частки як, що: якнайшвидший, якнайкращий, щонайлегший.

2.Складена форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш із прикметником звичайного ступеня: найбільш зрозумілий, найменш зручний. Складена форма найвищого ступеня, утворена за допомогою слова самий (самий розумний, самий досконалий), має в українській мові просторічний характер (у російській мові прикметники із словом самий відповідають нормі).

3. Стилістичне розрізнення простої і складеної форм ступенів порівняння прикметників

Проста форма вищого і найвищого ступенів порівняння переважає в художньому, публіцистичному, розмовному мовленні. Складена форма ступенів порівняння має відтінок книжності, отже вона прийнятніша для наукового та офіційно-ділового стилів. Без стилістичних обмежень уживається синтетична форма ступенів тих прикметників, що не утворюють простої форми.

4. Помилки у вживанні форм ступенів порівняння

1. Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмінком іменника (він дужчий тебе, яблуня вище груші) або вживання вищого ступеня із відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці помилки виникають під впливом російської мови, в якій такі конструкції є літературною нормою.

2. Досить часто трапляються випадки контамінації простої і складеної форм ступенювання: більш легший, найбільш легший, більш простіший, найбільш простіший. Літературними є форми: більш легкий, найбільш легкий, найлегший, більш простий, найбільш простий .

3. Поширеною помилкою є неправильне узгодження простої форми вищого ступеня: Валя стала набагато серйозніше; Ці яблука дешевше від тих. У цих реченнях потрібно вжити форми серйозніша (серйознішою), дешевші. В українській мові проста форма вищого ступеня має категорії роду, числа, відмінка і повинна узгоджуватися з ними: Гарячіше сонце в нашім дитинстві, голубіше, ближче небо, миліші зорі,різноманітніший, цікавіший, багатший увесь широкий світ. Ця помилка виникає під впливом російської мови, в якій, на відміну від української, проста форма вищого ступеня не змінюється за родами, числами, відмінками (Вечер сегодня теплее, чем вчерашний; Их дом больше, чем у нас.)

Від відмінюваних ступеневих форм прикметника слід відрізняти невідмінювані прислівникові форми. Наприклад: Одинокому мені Здається кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. У першому випадку виділене слово є прикметником і потребує граматичного узгодження з іменником у роді, числі та відмінку. У другому слово краще – прислівник, який не узгоджується з підметом.

5. Присвійні прикметники

Присвійні прикметники означають приналежність чогось особі. Вони утворюються від назв осіб за допомогою суфіксів –ів (-їв), -ин (-їн): батьків, Сергіїв, Софіїн.

В українській мові приналежність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира – квартира брата; Іванів “Москвич” – “Москвич” Івана, Марусина донька – донька Марусі. Наведені словосполучення кваліфікуються як синтаксичні синоніми, але стилістично вони не рівноцінні. У науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях можливі лише конструкції з родовим приналежності. Присвійні прикметники побутують переважно у розмовному та художньому мовленні: Текла річечка через батьків двір, Через батьків двір на поговір.

Просторічне забарвлення мають сполучення двох присвійних прикметників, а також поєднання присвійного прикметника і родового приналежності: Бачу, тут лежить бабин Марусин одяг і твій лежить.