Права і обов’язки подружжя по взаємному утриманню

Дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати одне одного (ч.1 ст.75 СК України). Якщо один із подружжя є працездатним і спроможним надавати матеріальну підтримку, однак, не робить цього, то з нього може бути стягнуто утримання на користь іншого з подружжя за наявності певних обставин.

Право на утримання (аліменти) має непрацездатний із подружжя, який потребує матеріальної допомоги, (за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу)

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Таким, що потребує матеріальної допомоги, є той з подружжя, заробітна плата, пенсія, інші доходи якого не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Не має права на утримання той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом (ч.5 ст.75 СК України).

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання, незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до ЦК України (ч.6 ст.75 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє вказаного права на утримання. Після розірвання шлюбу право на утримання (аліменти) має чоловік, дружина, якщо:

- він, вона стали непрацездатними до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги (ч.2 ст. 76 СК України);

- він, вона стали інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї/нього колишнього чоловіка/дружини під час шлюбу (ч.2 ст. 76 СК України);

- на момент розірвання шлюбу їй, йому до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, – таке право на утримання виникає після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш, як десять років (ч.3 ст. 76 СК України);

- у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із них не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги (ч. 4 ст. 76 СК України); у цьому випадку право на утримання триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

У зазначених випадках право на утримання існує в разі, якщо інший з подружжя спроможний його надавати.

Право одержувати утримання (аліменти) має:

- дружина – в період вагітності;

- дружина, чоловік – у разі, якщо: а) з нею, з ним проживає дитина – до досягнення дитиною трьох років; б) з нею, з ним проживає дитина, яка має вади фізичного або психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років; в) якщо з нею, з ним проживає дитина-інвалід, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і мати, батько опікується нею. Таке право дружина, чоловік має за умови, що інший з подружжя може надавати матеріальну допомогу, незалежно від того, чи працює одержувач аліментів, незалежно від матеріального становища останнього; таке право існує як під час шлюбу, так і після його розірвання (ст.ст. 84, 85, 88 СК України).

Право на утримання (аліменти) припиняється автоматично (ч.1 ст. 85, ч.1 ст. 87 СК України) внаслідок:

•  поновлення працездатності чоловіка, дружини (якщо непрацездатність була умовою одержання аліментів);

•  укладення одержувачем аліментів повторного шлюбу;

•  припинення вагітності дружини (якщо це було підставою призначення аліментів);

•  народження дитини мертвою чи смерті дитини, якщо аліменти присуджувалися у зв’язку з доглядом за дитиною;

•  передання дитини на виховання іншій особі, якщо аліменти присуджувалися у зв’язку з доглядом за дитиною;

•  виключення (за судовим рішенням) відомостей про чоловіка як батька дитини (про дружину як матір дитини) з актового запису про народження дитини.

Право на утримання може бути припинене на підставі судового рішення (ч. 2 ст. 85, ч.2 ст. 87 СК України) за заявою чоловіка, дружини (платника аліментів) внаслідок:

•  покращення матеріального становища одержувача аліментів (він перестав потребувати матеріальної допомоги);

•  неспроможність платника аліментів надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання (аліменти) може бути припинено за домовленістю між подружжям (особами, шлюб між якими розірвано) на підставі договору взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Порядок призначення розміру та способи надання утримання

Утримання надається у натуральній або грошовій формі, яка може визначатися за згодою подружжя. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти зазвичай сплачуються щомісячно; за взаємною згодою платника та одержувача аліменти можуть бути сплачені наперед (ст. 77 СК України).

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (ст. 78 СК України).

Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо ж позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати через ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік (ст. 79 СК України).

Аліменти дружині/чоловікові присуджуються у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя та/або у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів з урахуванням можливості одержувати утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення (ст. 80 СК України). Визначений судом розмір аліментів може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального (або) сімейного стану.

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджено Постановою № 146 Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Цей документ поширюється на випадки, коли платник аліментів є працюючим. Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою тощо; усіх видів доплат і надбавок до неї; грошових і натуральних премій; оплати за надурочну роботу, роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; зарплати, що зберігається під час відпустки, або під час виконання державних і громадських обов’язків; винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств; винагороди, що виплачується штатним та нештатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення; винагороди за вислугу років; допомоги по державному соціальному страхуванню, допомоги по тимчасовій непрацездатності; сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв’язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я; допомоги по безробіттю, пенсії, стипендій, виплачуваних студентам ВНЗ, учням професійних навчально-виховних закладів тощо; доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об’єднань громадян; усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях, інших видів заробітку (доходу).

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Якщо аліменти присуджено, але платник їх не сплачує, то утворюється заборгованість по аліментах, яка підлягає погашенню платником.

7