Поділ спільного майна подружжя

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності; це право вони в змозі реалізувати, незалежно від розірвання шлюбу. Тобто, поділ може здійснюватися як під час шлюбу, так і після його розірвання. Звісно, на практиці найчастіше поділ спільного майна подружжя здійснюється після розірвання шлюбу.

Подружжя має право поділити майно за взаємною згодою. У такому випадку вони самостійно визначають, яка частка майна належатиме кожному з них; вони не зобов’язані слідувати правилу про рівність часток у спільному майні і в змозі визначити будь-яке співвідношення часток. При цьому, для поділу житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ частки нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути укладено нотаріально посвідчений договір.

Згідно закону (ч.1 ст. 70 СК України) у випадку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними (кожен з них має право на половину – 1/2 частку майна), якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору. При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК України положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених ЦК України.

Суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно ділиться між подружжям в натурі, тобто здійснюється поділ сукупності тих речей, цінностей, які входять до складу спільного майна. Подружжя може домовитися про порядок поділу майна. Якщо ж домовленості між ними не досягнуто, то спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Загальні правила поділу визначено у ст. 71 СК України. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя; домовленістю між ними може бути визначено інше. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності; вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Так, за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, закріплених у ст. 365 ЦК України, яка передбачає можливість припинення судом права особи на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Суд може винести таке рішення за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з відповідним позовом та попереднього внесення позивачем на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Якщо шлюб між подружжям не розірвано до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, позовна давність не застосовується. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Вона обчислюється від дня, коли один із співвласників (колишні дружина, чоловік) довідався або міг довідатися про порушення свого права власності.

Окремої уваги потребує питання про майно подружжя, внесене до статутного фонду товариства. Верховний Суд України зазначає, що ст. 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до моменту настання таких обставин.

6