Правовий режим спільного сумісного майна подружжя

Правовий режим майна, яке набувають дружина, чоловік після укладення шлюбу визначається законом або договором, відповідно правовий режим майна подружжя може бути законним (легальним) або договірним.

Згідно закону, після укладення шлюбу майно, яке набуває подружжя, стає об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Режим спільної сумісної власності означає, що таке майно належить одночасно кожному з подружжя на праві власності у повному обсязі; кожен з подружжя вправі нарівні з іншим володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном; правомочності володіння, користування і розпорядження вони здійснюють за взаємною згодою.

Режиму спільної сумісної власності подружжя може набувати майно, що належало дружині, чоловікові на праві особистої приватної власності. Відповідно до положень ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Загальні положення легального правового режиму спільного майна подружжя зводяться до наступного:

• майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю;

• подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них з поважних причин не мав самостійного заробітку (був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворів тощо);

• вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України);

• дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання таким майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України);

• подружжя розпоряджається таким майном за взаємною згодою (ст. 65 СК України);

- при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згода іншого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі для укладення договорів стосовно цінного майна, а в разі укладення договорів по відчуженню спільного майна подружжя, які потребують обов’язкового нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації – у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Дружина, чоловік можуть укладати договори щодо своєї частки у спільній сумісній власності між собою – без виділення цієї частки в натурі (ст. 64 СК України), а з третьою особою – лише після визначення частки та виділення її в натурі (ст. 67 СК України).

Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту: заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані кожним із подружжя; гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за договором, укладеним одним із подружжя в інтересах сім’ї; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо).

За рішенням суду до спільного майна подружжя може бути віднесено майно, яке було особистою приватною власністю одного з подружжя, якщо воно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, або затрат другого з подружжя (ст. 62 СК України). Якщо один із подружжя своєю працею та (або) коштами брав участь в утриманні майна, яке належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4