- •Лекція 3 (ч.2): Майнові правовідносини подружжя
- •Особливості майнових правовідносин подружжя
- •Право особистої приватної власності дружини, чоловіка
- •Правовий режим спільного сумісного майна подружжя
- •Договірний режим майна подружжя
- •Поділ спільного майна подружжя
- •Права і обов’язки подружжя по взаємному утриманню
- •Припинення права дружини, чоловіка на утримання
- •Майнові правовідносини чоловіка і жінки, котрі проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою
Лекція 3 (ч.2): Майнові правовідносини подружжя
1. Особливості майнових правовідносин подружжя
2. Право особистої приватної власності дружини, чоловіка
3. Правовий режим спільного сумісного майна подружжя
4. Договірний режим майна подружжя
5. Поділ спільного майна подружжя
6. Права і обов’язки подружжя по взаємному утриманню
7. Припинення права дружини, чоловіка на утримання
8. Майнові правовідносини чоловіка і жінки, котрі проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою
1
Особливості майнових правовідносин подружжя
Майновими є правовідносини між дружиною, чоловіком, які мають економічний зміст і виникають з приводу належного їм на праві власності чи іншому правовому режимі майна, володіння, користування і розпорядження ним та надання утримання. У сфері майнових правовідносин подружжя можна виділити такі групи:
правовідносини щодо укладення між чоловіком та дружиною цивільно-правових договорів (правочинів) ;
правовідносини з приводу реалізації прав на майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
правовідносини з приводу набутого за час шлюбу спільного майна подружжя;
правовідносини подружжя по взаємному утриманню.
Дружина та чоловік в змозі укладати між собою всі дозволені законом цивільно-правові договори (купівлю-продаж, міну, дарування, найм, позичка) та вчиняти інші правочин (складати заповіт, видавати довіреності тощо). Вони не обмежені у цьому праві ніякими спеціальними заборонами і виступають у правочинах як сторонні особи.
До правочинів, що їх укладає подружжя, застосовуються загальні правила цивільного законодавства про правочини, насамперед щодо умов дійсності та наслідків їх порушення. Так, якщо предметом правочину по відчуженню майна є нерухомість, то договір укладається в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, а право власності підлягає державній реєстрації в установленому порядку. Якщо предметом дарування є цінне майно або майнове право, або він укладається на умовах передання дарунку в майбутньому, то договір має укладатися в письмовій формі і т. д.
У сфері господарського відання кожної сім’ї знаходиться певне майно, яке забезпечує життєдіяльність кожного з подружжя та сім’ї в цілому. Серед такого майна можна виділити спільне майно подружжя та особисте майно дружини, чоловіка.
Важливо відмітити, що термін «майно» в даному випадку слід тлумачити в його найширшому сенсі (цивільно-правовому значенні), що є сукупністю речей, майнових прав та обов’язків.
2
Право особистої приватної власності дружини, чоловіка
Особистою приватною власністю подружжя є майно, яке належить кожному з них окремо на праві особистої приватної власності і яким кожен з них володіє, користується і розпоряджається самостійно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 57 СК України до майна, що є об’єктом особистої приватної власності дружини, чоловіка належить таке майно:
Майно, набуте особисто дружиною, чоловіком до шлюбу (тобто майно, яке належало кожному з подружжя до одруження). Це може бути будь-яке майно: будинок, квартира, садовий будинок, дача, авто чи інший транспортний засіб, умеблювання, грошові кошти, цінні папери, коштовності, посуд і т. ін. Укладення шлюбу не тягне за собою об’єднання майна дружини та чоловіка на засадах спільної власності. Майно, власником якого був кожен з них до укладення шлюбу, залишається особистою приватною власністю кожного з них.
Майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу на підставі договору дарування. При визначенні правового режиму майна, яке подароване особам, що перебувають у шлюбі, за основу беруться фактичні обставини – за одних умов ці речі будуть розглядатися як майно, що є особистою приватною власністю одного з подружжя, а за інших – будуть віднесені до спільної сумісної власності подружжя. Тобто, важливе значення має характер події, у зв’язку з якою дарувалися речі. Якщо подарунки зроблено на користь обох з подружжя: до сімейних свят, ювілеїв, до весілля тощо, то вони є об’єктами спільної власності подружжя. Якщо речі подаровані комусь одному з подружжя, то вони є об’єктом особистої приватної власності дружини, чоловіка. Наприклад, якщо дарування здійснювалося з нагоди персональних ювілеїв, днів народження, інших особистих подій, за особисті досягнення і т.п.).
Майно, одержане дружиною, чоловіком внаслідок спадкування за законом чи заповітом. Законодавство про спадкування передбачає особистий характер спадкування, тому спадкоємцем завжди є конкретна фізична особа, а не подружжя. Звідси випливає й належність такого майна особисто кожному з подружжя.
Житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Вичерпного переліку таких речей немає – це можуть бути будь-які речі, які забезпечують особистий побут щоденного життя особи, яка ними користується: одяг, взуття, засоби особистої гігієни, письмові приладдя, предмети галантереї, годинник, медичні засоби і пристрої, інструменти і т. ін.
Варто відмітити, що в період дії Кодексу про шлюб та сім’ю України з числа предметів індивідуального користування закон вилучав коштовності та предмети розкоші. До предметів розкоші відносили особливо цінні речі, використання яких не зумовлене необхідністю задоволення звичних потреб особи; як правило, такими вважалися коштовні камені, ювелірні вироби, антикварні чи унікальні речі, дороге хутро тощо. При вирішенні питання про належність конкретних речей до предметів розкоші враховувалися конкретні обставини і загальний добробут сім’ї. Так, в одному випадку дороге пальто з хутра могло розглядатися як предмет розкоші (якщо у особи було кілька пальто, рівень доходів сім’ї був низьким), а в іншому – як річ індивідуального користування (якщо рівень доходів сім’ї був високим, або, наприклад, таке пальто було єдиним зимовим верхнім одягом і т.п.).
Премії, нагороди, які дружина, чоловік одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку такої премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (веденням домашнього господарства, вихованням дітей тощо) сприяв її одержанню.
Кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала дружині, чоловікові. Кошти, одержані дружиною, чоловіком як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Майно, придбане дружиною, чоловіком особисто за час встановленого судом режиму окремого проживання.
Майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Плоди, приплід або доходи (дивіденди) від речей, що належать дружині, чоловікові на праві особистої приватної власності (ст. 58 СК України).
Частка у майні, для придбання якого використані, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, (яка відповідає розміру внеску).
За рішенням суду – речі, придбані кожним з подружжя у процесі роздільного проживання у зв’язку з припиненням фактичних шлюбних стосунків між ними.
Майном, яке належить дружині, чоловікові на праві особистої приватної власності, власник (дружина, чоловік) володіє, користується, розпоряджається на власний розсуд. Але при цьому власник визначає режим володіння та користування таким майном з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей, а при розпорядженні своїм майном має враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
3
