3. Власний капітал підприємства: суть, склад, функції

Поняття «капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = З + К набуває вигляду А = К, оскільки З = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» .

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тоді підприємство утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

К = А - З.

Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його складових - активів і зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційного вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

• довгострокового фінансування - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

• відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

• компенсації завданих збитків - тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

• кредитоспроможності — при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

• фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

• самостійності і влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

• розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

• інвестований (вкладений або сплачений капітал);

• нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Джерелами формування майна підприємства є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал складається із:

• статутного капіталу;

• пайового капіталу;

• додатково вкладеного капіталу;

• іншого додаткового капіталу;

• резервного капіталу;

• нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

• неоплаченого капіталу;

• вилученого капіталу.

Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу, вилученого капіталу та непокритого збитку підприємства віднімається при визначенні підсумку власного капіталу в балансі підприємства.

Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариства та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований в статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його учасників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства. Для цього підприємство має опублікувати відповідне повідомлення в пресі.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

1. збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

2. збільшення вартості акцій;

3. обміну облігацій на акції цього емітента.

І. При збільшенні кількості акцій існуючої номінальної вартості, статутний капітал збільшується за рахунок:

• внесків засновників і учасників товариства;

• дивідендів (реінвестування);

• індексації основних засобів.

ІІ. При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення вартості акції статутний капітал збільшується за рахунок:

• внесків засновників і учасників товариства;

• індексації основних засобів.

ІІІ. При збільшенні статутного капіталу шляхом обміну облігацій на акції емітента статутний капітал збільшується на загальну вартість облігацій, які обмінюються на акції. При цьому номінальна вартість облігацій має дорівнювати номінальній вартості акцій. Акціонерне товариство також повинно провести реєстрацію випуску акцій. При обміні облігацій на акції збільшується статутний капітал та зменшуються зобов’язання. Позитивна різниця відноситься на доходи від реалізації фінансових інвестицій, негативна – на фінансові витрати.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися шляхом:

• зменшення вартості акцій;

• зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

Величина й порядок формування пайового капіталу законодавством не встановлені, а визначаються установчими документами товариства й спеціальними законодавчими актами.

Пайовий капітал створюється на підставі обов’язкових і додаткових пайових внесків пайовиків.

Спільно пайовики формують юридичну особу - виробничий кооператив, кредитну спілку, житлово-будівельний кооператив, споживче товариство, колективне сільськогосподарське підприємство.

Розмір, строки й порядок внесення обов’язкових пайових внесків визначаються статутом або загальними зборами членів товариства.

Кожний член товариства має свою частку в майні товариства (вона визначається розміром внеску й нарахованими на нього дивідендами) і відповідає за зобов’язаннями товариства в межах внесеного ним обов’язкового пайового внеску.

Отриманий за підсумками фінансового року прибуток (після сплати податку на прибуток) розподіляється пропорційно сумам пайових внесків кожного члена товариства в порядку, встановленому загальними зборами пайовиків, залежно від частки в пайовому капіталі.

Якщо підприємство (товариство) за результатами діяльності одержало збиток, то він покривається за рахунок обов’язкових пайових внесків.

Обов’язкові пайові внески підлягають поверненню при ліквідації підприємства.

На загальних зборах може бути ухвалено рішення про внесення додаткових пайових внесків. Такі внески повертаються пайовикам у разі виходу з товариства або за першою їхньою вимогою.

За підсумками фінансового року на додаткові пайові внески також може розподілятися прибуток у порядку, встановленому загальними зборами.

Крім того, в деяких з перерахованих вище товариствах існують свої особливості порядку формування пайового капіталу. Наприклад, пайовий капітал споживчого товариства також формується з обов’язкових і додаткових пайових внесків членів товариства. Однак розмір внесків не визначається статутом, а змінюється залежно від оплати або повернення пайових внесків членами споживчих товариств.

Якщо за рішенням загальних зборів членів товариства пайовий капітал направляється на покриття збитків, то члени товариства поновлюють суму обов’язкових пайових внесків у строки й у порядку, які встановлені зборами членів товариства.

Члени виробничого кооперативу зобов’язані на момент держреєстрації внести не менше ніж 10% пайового капіталу, а іншу частину — протягом року від дня держреєстрації.

Пайовий капітал колективних сільськогосподарських підприємств складається з частини вартості майна в речовій формі (основні засоби, виробничі запаси тощо), розділеної на паї між членами підприємства, і частини вартості майна, не розділеної на паї між його членами.

Пайовий капітал формується коштами або майном, якщо це не суперечить вимогам статуту. Якщо пай вносять майном, то його потрібно оцінити відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.

Додатковий капітал являє собою інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслідок до оцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Різниця між продажною вартістю емітованих акціонерним товариством акцій та їх номінальною вартістю і являє собою емісійний дохід такого акціонерного товариства.

В подальшому акціонерне товариство може викуповувати свої акції з метою перепродажу або анулювання. Накопичений товариством емісійний дохід може бути джерелом:

• для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю акцій, у випадку якщо ціна, за якою акції були викуплені, перевищує ціну акцій, за якою вони потім були продані;

• для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю анульованих акцій, у випадку якщо ціна акцій, за якою вони були викуплені, перевищує номінальну вартість анульованих акцій.

В балансі акціонерного товариства залишок суми невикористаного емісійного доходу відображається по статті «Додатково вкладений капітала».

Інший вкладений капітал являє собою інший внесений засновниками товариства (крім акціонерного) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішення про зміну розміру статутного капіталу.

Дооцінка активів відображає суму дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Слід мати на увазі, що лише до оцінка необоротних активів впливає на розмір власного капіталу.

Дооцінка основних засобів здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» у випадку, якщо його залишкова вартість (об’єкта) значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. При цьому, слід врахувати вимогу пункту 20 П(С)БО 7, «Основні засоби» у якому зазначено: «Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх до оцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій до оцінці вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці сумою чергової (останньої) до оцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу».

Тому, лише у випадку, коли результат усіх попередніх переоцінок (до оцінок та уцінок) дасть певну суму перевищення всіх проведених раніше дооцінок над усіма проведеними раніше уцінками.

В момент отримання необоротних активів підприємство збільшує свій додатковий капітал на суму справедливої вартості, за якою вони оприбутковані на баланс підприємства. Потім одночасно з нарахуванням зносу по безоплатно отриманих необоротних активах підприємство відображає дохід у розмірі нарахованого зносу.