3.3. Дослідження теплоємності розчинів пташиного посліду.

Для дослідження залежності теплоємності пташиного посліду від його вологості було проведено дослідження з трикратною повторністю для розчинів пташиного посліду з волостями 85%, 90% та 95%. Окрім цього враховувалась теплоємність дистильованої води, яка складала 4,18 кДж*кг^-1/°К.

Отримана дані свідчать про лінійну залежність між вологістю та теплоємністю пташиного посліду. Так, теплоємність змінювалась від 4,023 кДж*кг^-1/°К при вологості 95% до 3,82 кДж*кг^-1/°К при вологості 85%. Таким чином при вологості 75% теплоємність буде складати 3,547 кДж*кг^-1/°К. Графік теплоємності при різних вологостях зображений на рис. 3.20.

Рис. 3.20. Графік теплоємності пташиного посліду при різних вологостях

Коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона свідчить про дуже тісну залежність між показниками і дорівнює 0,99.

3.3. Дослідження інтенсифікації метанового бродіння шляхом вилучення аміаку.

Вихід біогазу за умови очищення його від аміаку є вищим. Загальний вихід біогазу з контрольного метантенку становив 260544 мл, а при застосуванні технології очищення від аміаку - 296395 мл Вихід метану у реакторі з вилученням аміаку був більший ніж в контрольному реакторі і становив 165888 мл Вихід метану в контрольному реакторі становив 134889 мл Максимальний вихід біогазу та метану у реакторі з рециркуляцію газу спостерігався на 37 день процесу і сягав 11560 мл/добу та 7321,33 мл метану/добу відповідно, а у контрольному реакторі – на 41 день і сягав 10030 мл біогазу за добу та 5602,42 мл метану за добу. Діаграма сумарного виходу зображена на рис. 3.21.

Рис. 3.21. Вихід біогазу та метану у контрольному та рецеркуляційному реакторах

Частка метану у біогазу в контрольному реакторі була меншою у контрольному резервуарі і становила 51,77%, а у реакторі з вилученням аміаку становила 55,96% (рис. 3.22.).

Рис. 3.22. Частка метану у контрольному та рециркуляційному реакторах

Показник рН ефлюенту в процесі метанового бродіння не був однаковий. Його значення в контрольному реакторі варіювалось від 8,62 до 6,63, а в реактор з вилученням аміаку від 6,78 до 8,54. Динаміка змін рН в процесі метанової ферментації пташиного посліду в контрольному та рециркуляційному реакторі зображена на рис. 3.23.

Рис. 3.23. Динаміка змін рН в процесі метанової ферментації пташиного посліду в контрольному та рециркуляційному реакторі.

Електропровідність в процесі метанової ферментації зростала. В рециркуляційному реакторі електропровідність зросла з 7231 мк См/см до 27620 мк См/см, а в контрольному з 7432 мк См/см до 19300 мк См/см. Максимальне значення електропровідності для контрольного резервуару становило 29040 мк См/см на 21 день проведення процесу, а для рециркуляційного реактору 31980 мк См/см на 24 день. Такі дані свідчать про більшу ступінь мінералізації органічних речовин у рециркуляційному реакторі. Динаміка зміни електропровідності зображена на рис 3.24.

Рис. 3.24. Динаміка змін електропровідності в процесі метанової ферментації пташиного посліду в контрольному та рециркуляційному реакторі.

Розділ 4 Екологічна частина

5.1. Загальні положення.

За оцінками фахівців, на сільське господарство приходиться до 20% всіх викидів токсичних речовин в навколишнє середовище. До одного з найбільших забруднювачів довкілля серед сільськогосподарських товаровиробників належить галузь птахівництва.

Негативний вплив птахівницьких підприємств на екологію проявляється в таких формах:

- забруднення наземних водоймищ, грунтів і ґрунтових вод твердими відходами (послід, підстилка, птиця, що загинула, відходи забою птиці тощо) та продуктами їх розкладу;

- забруднення наземних водоймищ, грунтів і ґрунтових вод стічними водами, насиченими мінеральними і органічними речовинами, дезінфектантами, інсектицидами, лікарськими препаратами, нітратами тощо, що утворюються при напуванні птиці, переробці продукції, митті приміщень, обладнання, зберіганні та утилізації відходів;

- забруднення атмосферного повітря викидами шкідливих газів та пилу, які утворюються в результаті життєдіяльності птиці, мікробіологічного розкладу посліду, підстилки та інших відходів;

- мікро- та макробіологічного забруднення довкілля (мікроорганізми, гельмінти, мухи тощо);

- вилучення території під птахівницькі підприємства;

- погіршення внаслідок діяльності птахівницьких підприємств умов існування для природної біоти.

За приблизними оцінками, тільки в спеціалізованих господарствах вихід відходів за рік складає: посліду природної вологості – близько 5,2 млн. т, птиці, що загинула – 50 тис. т, відходів інкубації – 12 тис. т, відходів забою птиці –210 тис. т.