- •Анотація
- •Аннотация
- •Перелік скорочень
- •1.1.2. Перспективи розвитку птахівництва в зовнішній торгівлі.
- •1.2. Характеристика пташиного посліду
- •1.3. Методи та способи переробки пташиного посліду
- •1.4. Анаеробна ферментація пташиного посліду
- •1.5. Можливості використання біогазу на птахофабриках
- •1.6. Біохімія метанового бродіння
- •1.9. Схема утворення метану з оцтової кислоти.
- •1.7. Мікробіологія метанового бродіння
- •Таксономія метаногенів
- •1.8. Теплоємність як економічний аспект метанової ферментації.
- •1.9. Інгібування амонійним азотом виробництва метану з курячого посліду.
- •Розділ 2 Об'єкти й методи досліджень
- •2.1. Об'єкти досліджень
- •Характеристика посліду
- •2.2. Методи хімічних, біохімічних та інструментальних аналізів
- •2.3. Математична обробка результатів досліджень
- •Розділ 3 Експериментальні дослідження
- •3.1. Опис установки для дослідження
- •3.2. Дослідження впливу аміаку на процес метанового бродіння в широкому діапазоні сор.
- •3.13. Кінетика вмісту метану для метанового бродіння субстратів з вологостями 99%-84%.
- •3.14. Кінетика вмісту метану для метанового бродіння субстратів з вологостями 84%-72%.
- •3.3. Дослідження теплоємності розчинів пташиного посліду.
- •3.3. Дослідження інтенсифікації метанового бродіння шляхом вилучення аміаку.
- •Розділ 4 Екологічна частина
- •5.1. Загальні положення.
- •5.2. Послід
- •5.3. Стічні води
- •5.4. Газопилові викиди.
- •5.5. Мікробне забруднення.
- •Розділ 5 Охорона праці
- •5.1. Організація служби охорони праці
- •5.2. Аналіз виробничого травматизму
- •5.3. Санітарні умови праці
- •5.3.1. Мікроклімат
- •5.3.2. Загазованість повітря
- •5.3.3. Запиленість повітря
- •5.3.5. Вібрація
- •5.3.6. Освітлення
- •5.3.7. Випромінювання
- •5.4. Електробезпека
- •5.6. Техніка безпеки в технологічній лабораторії
- •5.6.1. Загальні положення
- •5.5. Пожежна безпека
- •5.6.2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •5.6.3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
- •5.6.4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •5.6.5. Вимоги безпеки при аварійних ситуаціях
- •5.7. Висновки
- •Висновки і рекомендації
- •Список використаних джерел
2.3. Математична обробка результатів досліджень
Статистичне опрацювання результатів проведених досліджень проводиться за стандартною методикою, що складається з таких етапів:
1) визначення середнього значення
результатів (середнього арифметичного
):
(2.3)
де n - кількість вимірювань;
2) визначення відхилення від середнього значення для кожного результату (абсолютна помилка вимірювання Δуk):
(2.4)
3) визначення дисперсії S2(yk) за формулою:
(2.5)
4) визначення стандартного відхилення окремого вимірювання:
(2.6)
і стандартного відхилення середнього результату:
(2.7)
5) перевірка надійності отриманих результатів за критерієм Стьюдента tα для проведеної кількості дослідів n за вибраної довірчої імовірності α:
(2.8)
Знаходять значення tα і, використовуючи значення S(y), розраховують помилку середнього результату:
(2.9)
6) встановлення інтервалу, в якому з довірчою імовірністю α буде знаходитись середній результат:
(2.10)
7) визначення відносної помилки вимірювання:
(2.11)
якщо значення εα відносно y велике, то результати перевіряють на наявність грубих помилок. Після цього проводиться повторне опрацювання за тією самою схемою без виключених даних [11].
Метод найменших квадратів:
Метод найменших квадратів — метод знаходження наближеного розв'язку надлишково-визначеної системи. Часто застосовується в регресійному аналізі. Метод запропонували відомі математики К. Гаусс і А. Лежандр.
Розглянемо суть методу найменших квадратів.
Нехай емпірична формула має вигляд
,
(2.12)
де
,
,
…,
─ невідомі
коефіцієнти. Треба знайти такі значення
коефіцієнтів
,
за яких крива (2.12) якомога ближче
проходитиме до всіх
точок
,
,
…,
,
знайдених експериментально. Зрозуміло,
що жодна з експериментальних точок не
задовольняє точно рівняння (2.12).
Відхилення від підстановки координат
у рівняння (2.12) дорівнюватимуть величинам
.
За методом найменших квадратів найкращі
значення коефіцієнтів
ті, для яких сума квадратів відхилень
(2.13)
дослідних
даних
від обчислених за емпіричною формулою
(2.12) найменша. Звідси випливає, що величина
(2.13), яка є функцією від коефіцієнтів
,
повинна мати мінімум. Необхідна умов
мінімуму функції багатьох змінних ─
її частинні похідні мають дорівнювати
нулю, тобто
,
,
…,
.
(2.14)
Диференціюючи вираз (2.13) по невідомих параметрах , матимемо відносно них систему рівнянь:
(2.15)
Система (2.15) називається нормальною. Якщо вона має розв’язок, то він єдиний, і буде шуканим [33].
