- •Анотація
- •Аннотация
- •Перелік скорочень
- •1.1.2. Перспективи розвитку птахівництва в зовнішній торгівлі.
- •1.2. Характеристика пташиного посліду
- •1.3. Методи та способи переробки пташиного посліду
- •1.4. Анаеробна ферментація пташиного посліду
- •1.5. Можливості використання біогазу на птахофабриках
- •1.6. Біохімія метанового бродіння
- •1.9. Схема утворення метану з оцтової кислоти.
- •1.7. Мікробіологія метанового бродіння
- •Таксономія метаногенів
- •1.8. Теплоємність як економічний аспект метанової ферментації.
- •1.9. Інгібування амонійним азотом виробництва метану з курячого посліду.
- •Розділ 2 Об'єкти й методи досліджень
- •2.1. Об'єкти досліджень
- •Характеристика посліду
- •2.2. Методи хімічних, біохімічних та інструментальних аналізів
- •2.3. Математична обробка результатів досліджень
- •Розділ 3 Експериментальні дослідження
- •3.1. Опис установки для дослідження
- •3.2. Дослідження впливу аміаку на процес метанового бродіння в широкому діапазоні сор.
- •3.13. Кінетика вмісту метану для метанового бродіння субстратів з вологостями 99%-84%.
- •3.14. Кінетика вмісту метану для метанового бродіння субстратів з вологостями 84%-72%.
- •3.3. Дослідження теплоємності розчинів пташиного посліду.
- •3.3. Дослідження інтенсифікації метанового бродіння шляхом вилучення аміаку.
- •Розділ 4 Екологічна частина
- •5.1. Загальні положення.
- •5.2. Послід
- •5.3. Стічні води
- •5.4. Газопилові викиди.
- •5.5. Мікробне забруднення.
- •Розділ 5 Охорона праці
- •5.1. Організація служби охорони праці
- •5.2. Аналіз виробничого травматизму
- •5.3. Санітарні умови праці
- •5.3.1. Мікроклімат
- •5.3.2. Загазованість повітря
- •5.3.3. Запиленість повітря
- •5.3.5. Вібрація
- •5.3.6. Освітлення
- •5.3.7. Випромінювання
- •5.4. Електробезпека
- •5.6. Техніка безпеки в технологічній лабораторії
- •5.6.1. Загальні положення
- •5.5. Пожежна безпека
- •5.6.2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •5.6.3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
- •5.6.4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •5.6.5. Вимоги безпеки при аварійних ситуаціях
- •5.7. Висновки
- •Висновки і рекомендації
- •Список використаних джерел
Розділ 2 Об'єкти й методи досліджень
2.1. Об'єкти досліджень
Курячий послід отримали з Васильківської птахофабрики, де курки несучки утримувались у кліткових батареях. У якості посівного матеріалу використовували надлишковий анаеробний активний мул, взятий з метантенків Бортницької станції аерації, у яких піддають обробці осад з первинних відстійників та надлишковий аеробний активний мул. Його відстоювали та декантували рідину, що відшарувалась. Курячий послід та анаеробний мул зберігали в холодильнику при 4 ºС.
Характеристика посліду, що використовувався у дослідженнях наведена у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Характеристика посліду
Показники |
Одиниця виміру |
Значення показнику |
Вологість |
% |
69,49 |
Сухі речовини |
% |
30,51 |
Зольність |
% на суху речовину |
15,45 |
Сухі органічні речовини |
% на суху речовину |
84,55 |
Азот загальний |
% на сиру речовину |
1,86 |
Азот амонійний |
% на сиру речовину |
0,05 |
Фосфор загальний (в перерахунку на Р2О5) |
% на сиру речовину |
1,15 |
Калій загальний (в перерахунку на К2О) |
% на сиру речовину |
0,46 |
рН |
% на сиру речовину |
7,4 |
2.2. Методи хімічних, біохімічних та інструментальних аналізів
Визначення сухих речовин у пташиному посліді і активному мулі здійснювалось звичайним ваговим методом.
Визначення сухих речовин у пташиному посліді полягає у висушуванні залишку при 105 ºС до постійної маси та зважуванні.
Визначення сухих речовин у активному мулі полягає у випарюванні певного об’єму відібраної проби на водяній бані, висушуванні залишку при 105 ºС до постійної маси та зважуванні.
Для визначення зольності пташиного посліду та активного мулу сухий залишок прожарюють в муфельній печі при 600 ºС до постійної маси та після охолодження в ексикаторі зважують [11].
Загальний азот визначався методом К’єльдаля. Органічні речовин окиснюються конц. H2SO4 при нагріванні. Продуктами окиснення є вуглекислота, оксид сірки (ІІ), вода і аміак. Аміак зв’язується сірчаною кислотою в гідросульфат амонію NH4HSO4.
Одержаний гідросульфат розкладають 40% розчином їдкого лугу:
NH4HSO4 + 2NaOH = Na2SO4 + 2Н2О + NH3.
Аміак, який виділяється при цьому, відганяють з водяною парою з реакційного середовища і пропускають через надлишок 0,1 М розчину сульфатної кислоти. Кислоту, що не прореагувала титрують розчином лугу і розраховують кількість кислоти, яка прореагувала з аміаком, кількість аміаку, утвореного при спалюванні, та вміст азоту в досліджуваному зразку.
Принцип методу визначення амонійного азоту полягає в тому, що аміак реагує в лужному середовищі з йодомеркуріатом калію, утворюючи осад жовто-коричневого кольору. При низькій концентрації аміаку утворюється колоїдний розчин, придатний для колориметричного визначення.
Визначення фосфору здійснювалось фотометрично. Метод заснований на реакції утворення жовтої 12-молібденофосфорної кислоти (МФК) з подальшим відновленням її сіллю заліза (ІІ) до сині.
Визначення калію здійснювалося за допомогою фотометрії полум'я.
Підготовка активного мулу для визначення активності ферментів полягає у його центрифугуванні, промиванні фізіологічним розчином або дистильованою водою, центрифугуванні протягом 3-5 хв. при 5000 об/хв, приготуванні суспензії у дистильованій воді.
Принцип методу якісного визначення уреазної активності полягає в розкладанні 0,5%-го розчину сечовини активним мулом. Амонійний азот, утворюваний під час розкладу сечовини, дає жовте забарвлення з реактивом Несслера, інтенсивність якого можна визначити колориметрично.
Активність уреази відповідає швидкості розкладу сечовини:
NH2CONH2 + H2O = 2NH3 + CO2
Уреазну активність можна виразити кількістю амонійного азоту, що утворюється в процесі інкубації 1 г сухої речовини активного мулу з розчином сечовини за одиницю часу.
Принцип методу якісного визначення протеолітичної активності полягає в гідролізі казеїнату натрію ферментами активного мулу з наступною інактивацією ферменту та осадженням непрогідролізованного білка трихлорцтовою кислотою. Основою визначення є метод Ансона, за яким білок визначається за утворюваним тирозином.
Протеолітична активність характеризує здатність ферментів каталізувати розщеплення білків до пептидів та амінокислот і виражається в мікромолях тирозину, утворюваного під час інкубації 1 г сухої речовини активного мулу з казеїнатом натрію за одиницю часу.
Принцип методу якісного визначення дегідрогеназної активності полягає у відновленні знебарвленої окисненої форми трифенілтетразолію хлористого (ТТХ) у забарвлений формазан, нерозчинний в етанолі, ацетоні та інших органічних розчинниках. Кількість утвореного формазану, про яку роблять висновок за інтенсивністю забарвлення, пропорційна активності дегідрогеназ. Остання виражається кількістю міліграмів відновного формазану, утворюваного під час інкубації 1 г сухої речовини активного мулу з розчином трифенілтетразолію хлориду в присутності глюкози [11].
Вміст вільного аміаку розраховували на основі концентрації вільного аміаку за рівнянням [26]:
NH3 = NH4+ - N (1 + 10(pKw - pKb - pH)) -1 (2.1)
де pKw - константа іонізації води, що дорівнює 13,262 [24].
pKb - константа дисоціації амонію при 50ºС, що дорівнює 4,723 [25].
Лужність оцінювали за формулою [44]:
СаСО3= NH4+ - N · 8,611 - 213,428. (2.2)
рН визначали за допомогою рН-метра рН-150 МИ. Електропровідність визначали за допомогою кондуктометра PHYWE cobra4 mobile-link з модулем «Conductivity».
