3. Принципи, методи й функції операційного менеджменту

Основними принципами операційного менеджменту є:

- цілеспрямованість – відповідність функцій менеджменту запланованим цілям виробництва;

- економічність - раціональність, простота й ефективність організації і структури управління;

- комплексність - облік взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі й горизонталі, спрямованої на забезпечення функціонування виробництва;

- концентрованість - концентрація зусиль всіх працівників на розв’язанні основних завдань, а також концентрація однорідних функцій в одному підрозділі;

- науковість - в основі повинні бути досягнення науки в області управління виробництвом, повинні враховуватися зміни законів суспільного розвитку;

- адаптивність - пристосованість системи управління до мінливих цілей і умов роботи підприємства.

За М. Месконом функціями менеджменту є планування, організація, мотивація, контроль. В операційному менеджменті ці функції означають:

• Планування – вибір мети організації, а також інструментів і методів її досягнення. Забезпечує виконання планових завдань у заданому часовому полі.

• Організація – операційні менеджери створюють і розвивають певну структуру для виконання планів окремими виконавцями й підрозділами. Функція забезпечує чіткість виконання операцій, взаємозв'язок виконавців.

• Мотивація – відображає необхідність виконання своїх функціональних обов'язків. Функція забезпечує створення внутрішнього спонукання до виконання обов'язків.

• Контроль – систематичне регулювання операційним менеджером діяльності організації з метою забезпечення її відповідності планам і цілям.

Методами операційного менеджменту є: організаційні, адміністративні, економічні й соціально-психологічні.

Тема 2. Операційна стратегія як основа проектування операційної системи

1. Сутність та етапи розробки операційної стратегії.

2. Основні типи операційних пріоритетів. Види операційних стратегій.

3. Розробка стратегії у сферах виробництва й послуг. Стратегії процесів.

Ключові слова: операційна стратегія, операційні пріоритети, концепція "завод у заводі", трикутник сервісу, стратегія виробництва, процеси, сфокусовані на продукті, сфокусовані на процесі, стратегія управління повторюваними процесами, переможці замовлення та кваліфікатори замовлення

1. Сутність і етапи розробки операційної стратегії

Стратегічні рішення мають широкий характер і дають відповіді на найбільш загальні питання (рис. 1).

Рішення, прийняті на стратегічному рівні, впливають на довгострокові показники ефективності фірми, тому що визначають, яким чином вона може задовольнити потреби своїх клієнтів. Вони мають характер обов'язкових умов або виробничих обмежень, з урахуванням яких підприємство повинне функціонувати.

Рис. 1. Стратегічні питання, що вирішуються в операційному менеджменті

Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики й планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Вона виражається в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Рішення, пов'язані з розробкою процесу, можуть включати: вибір відповідної технології, складання часового графіка процесу, визначення товарно-матеріальних запасів, способу розміщення процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, включають: розробку систем планування й управління, способів забезпечення якості та її контролю, оплати праці й організації операційної функції підприємства.

Операційна стратегія пов'язана з життєвим циклом продукту. На початковій стадії життєвого циклу виробу, коли обсяги продажів низькі, конструкція виробу не цілком стабільна, можуть бути ухвалені рішення про зміни в конструкції виробу й відповідні зміни у процесі. На цьому етапі операційній системі потрібна висока гнучкість. Витрати на виробничу діяльність відносно високі, виробнича собівартість не може бути знижена. Конкурентні переваги проявляються у якості товару.

На стадії росту визначають стабільні характеристики товару й тенденції обсягів продажів. Операційна система повинна нарощувати свою продуктивність. Тип операційної системи може бути змінений на серійний, масовий. Питомі витрати на виробництво одиниці товару зменшуються. Конкурентні переваги проявляються, насамперед, у ціні продукції.

На стадії зрілості характеристики товару й обсяги його виробництва відносно стабільні. Ринок характеризується розвиненою конкуренцією, наявністю товарів-замінників і підприємств-імітаторів. Конкурентна боротьба зміщається в галузь надання додаткових послуг, пов'язаних з товаром, тому що можливості позиціонування товару за ціною і якістю вичерпуються. Операційна система повинна бути гнучкою. Зростають питомі витрати на одиницю товару невиробничого характеру. Потрібні додаткові інвестиції в розвиток інфраструктури бізнесу.

На етапі спаду товари виходять з ринку. На операційну систему покладається завдання мінімізації ризиків, пов'язаних з небажаними фінансовими втратами при завершенні виробництва товарів і надання послуг.