4. Управління запасами
Управління запасами спрямоване на вирішення двох ключових проблем операційного менеджменту:
• задоволення запитів покупців за допомогою запасів;
• раціональне використання ресурсів організації.
Однак існує фактор, що обмежує зростання запасів, - витрати, обумовлені наявністю запасів. В організації виникають чотири типи витрат, пов'язаних із запасами:
1) витрати на придбання ресурсу;
2) витрати на замовлення;
3) виробничі витрати;
4) витрати на зберігання запасів.
Витрати на придбання ресурсу визначаються його ціною й обсягом закупівлі. Витрати на замовлення є разовими витратами, які включають витрати на ведення переговорів з постачальником, на підготовку й укладання договору поставки, транспортні витрати й ін.
Виробничі витрати є альтернативними по відношенню до витрат на придбання ресурсу й витрат на замовлення. Вони виникають, коли замовлення на поповнення запасу розміщається усередині підприємства. Ці витрати включають собівартість виготовлення замовлення, а також витрати на підготовку виробництва до виконання замовлення. Витрати на зберігання запасів важко розрахувати для підприємства, тому їхня величина звичайно сильно занижується.
Розглянемо основні положення управління запасами на підґрунті ідеальної моделі. Вона будується на основі таких допущень:
а) інтенсивність (швидкість) споживання ресурсу із запасу відома й постійна, тобто попит на нього відомий і постійний;
б) споживання здійснюється дрібними партіями або поштучно, а поповнення запасу - більшою партією;
в) поповнення запасу відбувається миттєво при зниженні рівня до нуля;
г) дефіцит (нестача) ресурсу на складі виключений.
Позначимо партію поставки як nпост, ритм поставки — Rпост, тоді інтенсивність споживання I = nпост / Rпост.
Графічно ідеальна модель представлена на рис. 16.
Рис. 16. Ідеальна модель управління запасами
На ідеальній моделі аналітично визначається величина оптимальної партії поставки ресурсу. При цьому виходять із мінімізації сумарних витрат на зберігання ресурсу й на поповнення його запасу (рис. 17).
Рис. 17. Розмір оптимальної партії поставки
Розмір оптимальної партії аналітично розраховується за формулою:
n пост опт =
|
(5.8) |
,де h — витрати на зберігання одиниці запасу протягом року, грн.;
D — річний обсяг споживання ресурсу, нат. од.;
S— витрати, обумовлені поставкою чергової партії або витрати на переналагодження устаткування при її замовленні для внутрішнього споживання на підприємстві.
Основні системи управління запасами. Залежно від вихідних параметрів, якими регламентуються запаси, розрізняють кілька систем їх регулювання. Найчастіше такими параметрами є розміри замовлень, їх періодичність, рівень запасів, припустиме коливання рівня запасів, і т. д.
1.Система з фіксованим розміром замовлення. У такій системі розмір замовлень на поповнення запасів є величиною постійної (рис. 18).
Рис. 18. Система з фіксованим розміром замовлення
Чергова поставка продукції здійснюється при зменшенні наявних запасів до певного критичного рівня, при цьому не спостерігається ніякої циклічності (періодичності) поповнення запасів. Критична точка замовлень називається точка перезамовлення.
2.Система з фіксованим періодом замовлення (рис. 19).
МАХ
Рис. 19. Система з фіксованим періодом замовлення
Як обмеження розміру замовлень виступає максимальний рівень запасів.
Система із двома фіксованими рівнями запасів і з фіксованою періодичністю. Сутність цієї системи полягає в тому, що припустимий рівень запасів регламентується, як зверху так і знизу (рис. 20). Розмір партії варіюється.
Рис. 20. Система із двома фіксованими рівнями запасів і з фіксованою періодичністю.
4. Система із двома фіксованими рівнями запасів без постійної періодичності замовлення (рис. 21).
Рис. 21. Система із двома фіксованими рівнями запасів без постійної періодичності замовлення.
Регулюючими параметрами розглянутої системи є mах запас, точка замовлення й періодичність замовлення. Два перших параметри - це постійні величини, останній - змінна величина.
З погляду методів поповнення запасів виділяють:
1) складську систему, коли запаси зберігаються на складі.
2) транзитну систему - у цій системі продукція з виробництва постачальника відразу відвантажується у виробництво споживача, тобто продукція ніде не зберігається.
3) змішану систему.
Контроль процесу носить випереджальний характер, використовується для застосування коригувальних дій. Це пов'язане з тим, що статистичних даних про відхилення недостатньо або вони застаріли.
До сучасних методик випереджального контролю належать: графічні форми контролю й мережне керування.
До сучасних методик випереджального контролю сьогодні ставляться: графічні форми контролю й сітьове управління.