Оперативне управління виробництвом
Оперативне управління виробництвом – полягає в оперативному забезпеченні ритмічного процесу при раціональному використанні ресурсів. Завданням оперативного управління виробництвом є забезпечення виконання у встановлений термін плану виробництва й поставки продукції відповідно до заданих обсягів, номенклатури та якості при раціональному використанні матеріальних і трудових ресурсів, виробничого потенціалу.
Вимоги, яким повинне відповідати оперативне управління виробництвом:
забезпечення ритмічної, погодженої роботи всіх ланок виробництва відповідно до графіка й рівномірного випуску продукції;
забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва;
забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт;
забезпечення достатньої гнучкості й маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану;
забезпечення систем оперативного управління виробництвом залежно від типу й характеру конкретного виробництва.
забезпечення безперервності планового управління.
Оперативне управління виробництвом включає взаємозалежні функції: планування, організація, облік, контроль, аналіз і регулювання.
Диспетчирування – це система централізованого оперативного контролю й регулювання поточного ходу роботи з виконання виробничих завдань згідно із заздалегідь розробленим календарним графіком.
Головна мета диспетчирування – попередити, виявити й ліквідувати виробничі неполадки й відхилення від графіка, направити рух виробничого процесу в рамки встановленого організаційно-технологічного режиму, забезпечуючи умови для виконання виробничих завдань.
Типові системи оперативного управління виробництвом. У вітчизняній і закордонній практиці широко застосовуються різні системи оперативного управління виробництвом: з "ручним" управлінням, автоматизовані, із застосуванням ЕОМ. Їх основна функція - координація діяльності виробничих підрозділів у часі для того щоб, продукція виготовлялася у заданій кількості й у заданий час. Щоб забезпечити безперервність операційного процесу, доводиться створювати заділ, що дає можливість певний час продовжувати виробництво, витрачаючи цей заділ. Однак постійна підтримка великого запасу на проміжних складах має істотні недоліки (збільшуються оборотні кошти на додаткові запаси, складські площі й ін.)
Крім того, усі традиційні системи календарного планування є "штовхаючими", оскільки виготовлені на попередніх ділянках вироби "виштовхуються" на наступні незалежно від того, є в них потреба чи ні (рис. 14).
Рис. 14. Схема організації виробництва із застосуванням традиційної оперативної системи управління
У той же час існує інший підхід до вирішення даної проблеми, що забезпечує оперативне регулювання кількості зробленої продукції на кожній стадії виробництва, - система "точно в строк". Зміст роботи за системою "точно в строк" полягає в тому, щоб на всіх фазах циклу потрібний напівфабрикат до місця наступної операції надходив саме тоді, коли це потрібно. Така система якоюсь мірою "витягає", тобто ділянки, розташовані на наступних етапах циклу, як би витягають необхідну їм продукцію з попередньої ділянки (рис. 15).
Рис. 15. Схема організації виробництва із застосуванням системи оперативного управління "точно в строк"
Головна мета системи "точно в строк" - забезпечити гнучку перебудову виробництва при зміні попиту. Така система забезпечує оперативне регулювання кількості зробленої продукції на кожній стадії виробництва.
"Традиційна" система оперативного управління передбачає "виштовхування" заздалегідь запланованої партії деталей або вузлів на наступні операції. Разом з тим система "точно в строк" побудована на прямо протилежному підході. Ритм роботи, обсяг і номенклатуру вузлів і деталей, що перебувають у виробництві, визначає не заготівельна ділянка (перша ланка всього ланцюжка), а лише ділянка спільної зборки, тобто остання ланка ланцюга.