3. Проектування виробничих потужностей і вибір місця розташування підприємства

Виробничі потужності — це максимально можливий річний обсяг випуску готової продукції у встановлений термін при ефективному використанні виробничого потенціалу підприємства.

Виробнича потужність організації може бути визначена:

1) за максимально можливим обсягом результату діяльності;

2) за максимально можливим обсягом вхідного ресурсу;

3) за максимальним обсягом потреби основного переробного ресурсу.

Розраховують виробничу потужність в одиницях виміру продукції або ресурсу. Виробничу потужність більшої одиниці визначають за потужністю її ведучого підрозділу: потужність ділянки - за потужністю ведучої групи устаткування; потужність цеху - за ведучою ділянкою; потужність підприємства - за ведучим цехом.

Основні питання проектування виробничих потужностей:

1. Тип виробничої потужності;

2. Обсяг виробничої потужності та час її введення;

3. Розміщення виробничої потужності.

Питання про тип виробничих потужностей вирішується залежно від товарів і послуг, які компанія вирішила виробляти. Обсяг і розміщення потужностей визначаються залежно від корпоративної політики й факторів зовнішнього середовища. Проблеми проектування виробничих потужностей пов'язані з тим, що попит на продукт або послугу піддається змінам, а виробничі потужності позбавлені гнучкості, необхідної для відповідності попиту.

Вплив на обсяг потужностей можна здійснювати:

• через зовнішнє середовище бізнесу;

• через внутрішнє середовище бізнесу;

• комбінація перших двох можливостей.

Вплив на обсяг виробничої потужності через зовнішнє середовище має за мету вирівнювання коливань попиту й приведення його у відповідність із наявним або можливим обсягом виробничих потужностей. Для вирівнювання обсягу виробничих потужностей з боку внутрішнього середовища бізнесу є дві принципово різні можливості. Якщо виробнича потужність має необхідну гнучкість, то пріоритетною є стратегія слідування виробництва за попитом. У випадку, якщо ця стратегія неможлива, залишається можливість фіксації обсягу виробництва на тривалий період.

На вибір місця розміщення виробничих потужностей впливають:

- на макрорівні (країна, область, місто): демографічний та економічний фактори, транспортні витрати з доставки, доступність робочої сили, наявність води й енергії в достатньому обсязі, політика державної й місцевої влади, питання захисту навколишнього середовища, вартість землі й будівництва, умови проживання.

- на макрорівні (площадка, будівля): обмежувальні норми на розвиток промислової зони, технічні параметри площадки, доступність місця розташування для транспортних систем, наявність і вартість електроенергії й інших послуг, місце розташування конкурентів, наявність інфраструктури, зовнішній вигляд площадки.

Переваги централізованого розміщення виробничих потужностей: використання ефекту масштабу; скорочення інфраструктури бізнесу; скорочення дублювання функцій; більш вигідні умови роботи з постачальниками при централізованих закупівлях; зниження витрат на транспортування; зниження витрат на підготовку виробництва; висока надійність роботи операційної системи бізнесу в цілому.

Переваги децентралізованого розміщення виробничих потужностей: близькість ринків збуту; ефективність і простота управління малими підприємствами; скорочення політичних, індустріальних та інших ризиків; висока гнучкість бізнесу.

Для сучасного бізнесу найбільш істотною перевагою централізованого розміщення потужностей є висока надійність функціонування системи, а для децентралізованого - її висока гнучкість. Сполучити характеристики гнучкості й надійності важко.