Імперія Юстиніана.
Учитель. Імператор Юстиніан, за свідченнями Прокопія Кесарійського, був постійно охоплений турботою про знищення роду людського, вигадуючи разом з усією дружиною нові причини для цього. Це була людина підступна та мінлива, він не був вірний друзям, нещадний до ворогів [Прокопій Кесарійський. Таємна історія. – М., 1993]. Проте Візантія досягла піку своєї могутності саме під час його правління. Для того, щоб познайомитися з особою та діяльністю необхідно вивчити додаткову інформацію.
Імператор Юстиніан (533-565) розробив концепцію симфонії, як теоретичну основу відносин між державою та церквою, і надав цій концепції законодавчої форми…
Імператорська влада набувала сакральні (священні) функції, бо вона самим своїм існуванням забезпечувала спасіння роду людського.
Робота з документом ст. 123 «VI ст.. Із листа імператора Юстиніана до одного з варварських вождів»
Слайд. Лист Юстиніана.
Імператор Юстиніан написав передмову до збірки юридичних кодексів, виданих під назвою «Шоста новела». У ньому він висловлював думку про те, що «найбільшими дарами, які Господь у своїй любові до людства послав людям, є релігія і імперія, оскільки перша служить справам божим, а друга - справам земним».
Візантійці поділяли його переконання, багато з них порівнювали імперію з людським тілом, а церкву – з душею.
У
1-й пол. VI ст, за імп. Юстиніана I, була
реалізована грандіозна програма
кодифікування всього римського права.Нове кодифікування склали декілька книг:
К
одекс
Юстініана (Codex Iustiniani), що включив більше
4600 імператорських указів - від Адріана
до Юстініана;
«Дигести», або «Пандекти» (лат. Digesta; 530-533),- збірка з 7 частин (50 книг, 150 тис. параграфів);
«Інституції» (Institutiones, 533) - підручник права в 4 книгах, що також отримав нормативний статус.
З
акони,
що вийшли після видання Кодексу
– новели
Юстініана (novellae),
- дійшли до нас в пізніших збірках різного
складу (напр., збірка 154 новел 534-565 рр. на
грец. мові, 580 р.). Кодекс і новели отримали
в сукупності назву «Зведення цивільного
права» (Corpus
iuris
civilis).
За винятком більшої частини новел,
тексти «Зведення» написані на латинській
мові.
Колективна робота: яку політику, відому ще з часів Римської імперії, застосовував імператор?
Слайд. Політика Юстиніана і Феодори
Фронтальна бесіда.
Слайд. Оцінка діяльності Юстиніана
Учні дають оцінку діяльності Юстиніана за методом «ПРЕС»: «Я вважаю, що…», «Тому, що…», «Отже…»
Іконоборство.
Розповідь учителя.
Після смерті Юстиніана внутрішні чвари роздирали імперію зсередини. Державна територія Візантії скоротилася майже вдвічі. Титул імператора було замінено на василевс, та це не зупинило занепаду всіх сфер життя; скарбниця правителів Візантії була спустошена на охорону від небезпечних ворогів – турків-сельджуків. І ось за таких умов в Візантії назріває один з найгучніших конфліктів, що ввійшов в історію під назвою «іконоборство».
Слайд. Іконоборство
Так в чому ж суть цього конфлікту? Все візантійське суспільство розділилося на два табори: іконоборці та іконо шанувальники. Табір іконоборців очолив василевс Лев ІІІ Ісавр, який першим указом наказав замінити ошатно прикрашені розп’яття на прості хрести. Другим указом розпорядився замалювати лики святих або підняти їх на таку висоту, щоб віруючі не змогли їх цілувати. А табір іконошанувальників представляло духівництво та ревні поборники своєї віри.
Зупинимося на цій інформації та спробуємо визначити причини явища.
Колективна робота за методом «Мозковий штурм».
Розповідь вчителя.
В
рубриці «Історична
цікавинка»
я підготувала для вас розповідь про
людей, які були щирими захисниками ікон.
П
ерша
розповідь
про імператрицю Ірину, яка після смерті
чоловіка не побоялася виступити на
одному з церковних соборів, де висловила
таку думку: лик Христа дивним чином
відбився на тканині, якою обгорнули
його тіло, то чому б не сприймати ікони
як відображення святих ликів.
Друга розповідь стосується життя одного священика з міста Дамаск: Іоанна. Проповідуючи поклоніння іконам, Іоанн стверджував, що священними є не матеріал з якого виготовлені ікони, а дух святий, що виходить з них. Халіф Дамаска, бажаючи припинити проповіді Іоанна, звинуватив його в шпигунстві на користь Візантії, і наказав в знак покарання відсікти кисть правої руки. Іоанн, приклавши відрізану руку, всю ніч молився Пресвятій Богородиці і на ранок трапилося диво: рука приросла і лише тоненький червоний рубець нагадував про кару. Тоді Іоанн Дамаскін наказав зобразити лик Богородиці і приставити до ікони виготовлену зі срібла руку. З того часу в деяких церквах можна побачити ікону «Троєручиця», яка зцілює тілесні вади віруючих.