Класифікація оборотних засобів за джерелами формування

Оборотні засоби зазвичай класифікують за джерелами формування як власні джерела й позикові.

Власні – постійно закріплені за підприємством - витрачаються на покриття потреб самого підприємства, які виникають у процесі виробничої діяльністі.

Позикові – короткострокові кредити банків на закупівлю сезонних матеріалів, утворення додаткових запасів за незавершеним виробництвом, а також кредитна заборгованість, тобто кошти, що не належать даному підприємству, а тимчасово перебувають у його розпорядженні.

Показники ефективного використання ооротних коштів

Коефіцієнт обороту:

, (3.10)

де Р_П - обсяг реалізованої продукції, грн;

ОК – середній остаток оборотних коштів, грн.

Середня тривалість одного обороту

(3.11)

Д - число календарних днів певного періоду (360,90,30);

К_О – коефіцієнт оороту.

Нормування оборотних коштів

В умовах ринку, коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, оптимальне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення, тому що йдеться про економію виробничих ресурсів.

Процес розроблення економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Цей процес полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів.

Нормують оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишках готової продукції на складах підприємства. Ця частина елементів оборотних коштів називається нормованою, інші оборотні кошти називаються ненормованими.

У процесі нормування оборотних коштів визначають норму й норматив оборотних коштів.

Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві й розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, гривень на розрахункову одиницю.

Норматив оборотних коштів являє собою добуток норми оборотних коштів на той показник, норма якого визначена.

Нормування оборотних коштів являє собою суму

, (3.12)

де - нормування виробничих запасів;

- нормування незавершеного виробництва;

- нормування запасів готової продукції.

Рис.3.5 Ремонт залізничного шляхопроводу на ст. Гребінка Південо-західної залізниці. Вересень 2006 р.

3.3 Трудові ресурси

Трудові ресурси - це частина населення у працездатному віці, або віці, який перевищує або молодший за працездатний, фізично розвинута, з розумовими здібностями й знаннями, здатна працювати (рис. 3.6, 3.7, 3.8).

Основним показником ефективного використання трудових ресурсів є - продуктивність праці. Це показник виробничої діяльності людей, який показує здатність конкретної людини створювати в одиницю робочого часу певну кількість продукції.

Рівень продуктивності праці в будівництві виражається двома основними показниками: виробітком - кількістю продукції, виробленої в одиницю часу -, і трудомісткістю - витратами часу, необхідними на виготовлення одиниці продукції.

Існують три методи вимірювання продуктивності праці в будівництві: вартісний (ціновий), натуральний, нормативний.

При вартісному методі вимірювання продуктивності праці така кількість продукції враховується за кошторисною вартістю або за договірною ціною. Рівень продуктивності праці характеризується при цьому кошторисною вартістю будівельно-монтажних робіт, що припадають на одного працюючого.

Натуральний метод продуктивності праці дозволяє визначати виробіток робітника по професіях у натуральних показниках за видами робіт.

Нормативний метод вимірювання продуктивності праці показує співвідношення фактичних витрат праці на певний обсяг робіт з нормативнами витратами праці, тобто характеризує ступінь виконання норм виробітку робітниками.