2.3. Особливості визначення вартості ремонту залізничної колії

Після встановлення класифікації і переліку колійних робіт, що входять до кожного з видів ремонту колії, виникла можливість розроблення середньомережної калькуляції. У 1984 р. проектним конструкторським бюро Головного управління дороги МПС були введені в дію середньомережні калькуляції. Калькуляції застосовуються при розрахунку витрат на різні види ремонтів.

Калькуляції застосовуються при розрахунку витрат на різні види ремонтів (дод. 1).

Калькуляції вартості ремонтів колії розроблені на основі:

1. класифікації ремонтів колії, які установлені положенням про проведення планово-попереджувального ремонту;

2. типових технологічних процесів на ремонт колії;

3. технічно обґрунтованих норм часу на роботи з ремонту верхньої будови колії й доповнень до них;

4. витрат праці, прийнятих за типовими технологічними процесами, тарифними ставками монтерів колії з коефіцієнтом 1,08 при роботі у «вікно»;

5. вартості експлуатації машин заалькуляціямиартості машино-змін на колійні машини й устаткування, електрифікований і гідравлічний інструмент;

6. нрм амортизаційних відрахувань;

7. вартості матеріалів верхньої будови колії, прийнятої за прейскурантними цінами, транзитними націнками (0,1 %) і заготівельно-складськими видатками (2 %);

8. залізничних тарифів за прейскурантом. (див. у тарифному керівництві);

9. середньомережної відстані на перевезення матеріалів верхньої будови колії;

10. норм видатків материалів верхньої будови колії на ремонт, норм видатків шпал при середньому підйомному ремонтах;

11. загальвиробничих видтрат;

12. встановлених розрахунком витрат на устрій баз зимового складування баластових матеріалів (25 %);

13. установлених розрахунком витрат зі зварювання рейкових плітей і їхнього перевезення, за пробіг машин від ланкоскладальної бази до місця роботи, витрат з оренди вагонів;

14. розрахунку вартості проектно-дослідницьких робіт для капітального ремонту за збірниками цін.

Склад калькуляції

Вартість 1 км колії визначається як сума прямих витрат і загальновиробничих витрат, інших витрат, а також витрат на проектно-кошторисні роботи й непередбачені видатки.

Прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, вартість матеріалів, виробів, конструкцій. Вони визначаються в локальних кошторисах шляхом множення певної за ресурсними елементними кошторисними нормами кількості трудових і матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання обсягів робіт, обчислених за робочими кресленнями, на відповідні поточні ціни цих ресурсів.

Поточні ціни на трудові й матеріально-технічні ресурси в інвесторській кошторисній документації приймаються за вихідним даними замовника або з його дорученням з інших джерел (у тому числі за усередненими даними Держбуду).

1. Вартість робочої сили (заробітна плата) (основна і додаткова), що вказується в прямих витратах, визначається на підставі переліку й обсягу робіт на 1 км колії, типових технічно обґрунтованих норм часу на роботи й тарифних ставок монтерів колії залежно від розряду. Розцінки визначені через середньогодинну тарифну ставку, враховані витрати праці і їхню вартість на базі, перегоні й укладанні рейкових плітей, тому що різними є коефіцієнти збільшення норм часу, пов'язаних із пропусканням потягів.

2. Вартість будівельних матеріалів, виробів і конструкцій у прямих витратах має найбільшу питому вагу; визначається множенням їхньої кількості на вартість одиниці матеріалу за прейскурантом оптових цін. Кількість матеріалів приймається за нормами. У калькуляції в складі матеріалів ураховується додаткова умовна вартість матеріалів для загальновиробничих витрат.

3. Вартість експлуатації машин і механізмів визначають з калькуляції вартості машино-змін на колійні машини з виділенням заробітної плати машиністів, що необхідно для нарахування преміальних.

Загальновиробничі витрати визначають за нормами у відсотках від прямих витрат.

Інші витрати – оплата монтерів колії та машиністів за роз'їзний характер роботи, преміальні визначаються у 25 % заробітної плати.

Непередбачені витрати можуть враховуватись в розмірі 0,5 % загальної вартості ремонту 1 км колії [30].

Система ціноутворення в залізничному будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах на трудові і матеріально-технічні ресурси, містить кошторисні нормативи, правила визначення кошторисної вартості будівництва й складання інвесторської кошторисної документації.

Кошторисне нормування та ціноутворення:

- кошторисною нормою називається сукупність ресурсів, яка установлена на прийнятий вимірник будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних величинах або у відносній формі;

- кошторисні нормативи це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, які поєднуються в окремі збірники. Разом із правилами й положеннями, що містять необхідні вимоги, вони служать для визначення вартості будівництва.

Вимоги до кошторисних норм:

1) повинні відповідати основним завданням кошторисного нормування й ціноутворення в будівництві, забезпечуючи достовірне визначення вартості будівництва;

2) бути технічно й економічно обґрунтованими, забезпечуючи оптимальні витрати необхідних ресурсів, раціональне використання навколишнього середовища;

3) ураховувати досягнення НТП;

4) мати максимальну простоту й зручність у використанні.

Види кошторисних нормативів

Ресурсні елементні кошторисні норми є нормативними показниками, які об’єднуються в збірники й узагальнено називаються кошторисними нормативами і поділяються:

-на загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи;

-відомчі кошторисні нормативи;

-кошторисні нормативи для окремаих будов;

-індивідуальні кошторисні норми.

Загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи обов'язкові для застосування всіма організаціями, установами та підприємствами незалежно від їхньої відомчої приналежності та форм власності при визначенні вартості будівництв (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів чи засобів підприємств, установ і організацій державної власності.

Відомчі кошторисні нормативи для об’єктів залізничного будівництва затверджуються Укрзалізницею за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються в складі інвестерської кошторисної документації відповідно до «Методичних рекомендацій про розробку ресурсних елементних кошторисних норм» у випадку відсутності відповідних норм у збірниках ресурсних елементних кошторисних норм.

Усі кошторисні нормативи за ступенем збільшення поділяються на елементні й укрупнені.

До елементних кошторисних нормативів належать:

- ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи

(РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);

- ресурсні елементні кошторисні норми та монтаж устаткування

(РЕКНМУ) (ДБНД.2.3-99);

- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи

(РЕК Нр) (ДБН Д.2.4-2000);

- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-реставраційні роботи

(РЕКНР) (ДБН Д.2.5-2001);

- ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи

(РЕКН пн) (ДБН Д.2.6-2000);

- ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів

(РЕКНМ) (ДБН Д.2.7-2000).

До укрупнених кошторисних норм належать укрупнені ресурсні кошторисні норми (УРКН):

- на будинки і споруди в цілому;

- на частини будинків і споруд, конструкції та види робіт.

Головна функція кошторисних норм - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

Кошторисні нормативи можуть також використовуватись при розробленні Поточних одиничних розцінок, визначенні тривалості робіт, складанні технологічної документації (ПОС, ППР), встановленні норм списання матеріалів.